Казки бабусі Тетяни

Пан Стась щиро сміявся з такого страху свого приятеля. Вони сиділи собі удвох, потягуючи старе вино з панського льоху. Пан Бронко не просто так собі вів розмову про клітку з левами. Та думка про левів давно вже засіла йому в голові. Просто він не знав, як би краще її висловити, щоб пан Стась не схарапудився і щоб себе дурнем не виставляти на людський поговір. Якщо вже сказати чесно, то ті леви вже снилися панові Бронкові, і він прокидався весь у холодному поту. А коли вино вже трохи вдарило по мізках, пан Брон­ко заговорив відвертіше. Заговорив, сам не впізнаючи свого голосу.
– А що, якби так… Конче треба було, щоб ті леви когось зжерли?

То зжеруть. Але вам що? За їхнє жертя люди відповідають. А я цікавий знати, кого пан Бронко хоче запропонувати моїм левам.

– Та от… – зам’явся на якусь мить: якось воно трохи не теє…


Пан Стась знає, що моя дочка вбила собі в голову, що любить того хлопа, того здайцю Івана. І я після тих грушок, що той здрайця якось на

вербі виростив, спокою собі не знайду. Бо тепер мусив би віддати свою доньку за того хлопа.

Глупство, пане Бронку.


Та ж я так казав. І всі те чули.


А я вам кажу, що то є глупство. Ніхто не може заставити пана Брон­ка видати свою дочку за хлопа. То є глупство, прошем пана.


Воно то так. Але краще, щоб того Івана на світі не було. Щоб, знаєте, він моїй панні голови не баламутив.


То хіба ваша панна, вибачайте, геть чисто здорового глузду ли­шилася?

– Та то, знаєте, діло молоде. Що я можу?
Пан Бронко безпорадно зітхнув.


А я вам кажу: то все розпуста. Мав би пан свою дочку трохи строгіше тримати. Та вже тепер що? Пан Бронко розтрубів всім, що в його дочки скоро весілля, то нехай готується. Що я йому пораджу? Треба було трохи скорше зі мною радитися.


Та я, власне, хотів… А чи не міг би той здайця, той Іван, якось у клітку до ваших левів потрапити?

– Та міг би. Чом не міг би? Тільки чи він схоче?


Ну… Ясна річ, що не схоче. Та, думаю, можна його якось… Попро­сити чи допомогти йому.


Е, пане добродію, то пан Бронко хоче мене під кримінал підставити? То злочинство, прошу я вас. А я на злочинство не піду. Нехай вже краще ваша краля виходить заміж за того хлопа. А мені що? Нехай виходить. Наше діло горілку пити.


Та я пану даром не схочу. Чи пам’ятає пан Стась мого жеребця? Ну, того в яблуках, що пану Стасю так сподобався? Добра порода. То я міг би пану його зпрезентувати.


Так, жеребець цікавий.


Чистокровний. І родословна є.


Так… Над тим вартує подумати.


То хай пан думає, тільки не дуже довго, бо мене час підпирає.


А де був пан Бронко раніше? Чому раніше до такого не додумався? Кебети забракло?


Так… Якось до голови не прийшло.


То виходить, що у пана Бронка голова не дуже метикувата.


Та моя голова – то таке. Давайте до діла. Той хлоп сп’яна міг би й сам у клітку до тих левів влізти. Чи не міг би? Тільки треба, щоб леви на той час голодні були.


Та воно то так… Але сам я того робити не буду. Треба, щоб слуги. А щоб ті слуги мовчали, треба і слугам щось… Самі знаєте.

– Та то вже само собою. Хай пан Стась тим не журиться.


А чого я маю журитися? То клопіт пана Бронка – то нехай пан собі тим журиться. А моє діло – сторона. Тільки, аби мені пан Бронко не забув вранці того жеребця привезти. З купчою, як годиться.

– Та то вже безперечно.
Домовилися – та й розійшлися, бо вже пора пізня була.
Останніми днями пан Бронко до своєї доні був дуже люб’язний. Навіть

золотий перстеник і ланцюжок їй купив.
То не з магазину, – хвалився, – а з рук відомого ювеліра.
Не треба було, тату, тим і клопотатися.
Та чого там не треба було? Ти в мене одиначка, та ще й відданиця. Нехай знають всі, що ти у мене…
Розгублена доня обняла свого батька, а сама подумала:
«А він у мене не такий вже й поганий. Просто те шляхетство розум зать­марило. Від того всі наші біди. Але, мені так здається, він нарешті зрозумів».
Не знала Гануся. Ой, не знала…
Пізно увечері до Івана зайшли його приятелі Петро та Грицько – слу­
ги пана Станіслава.

Ходімо, Івасю, до Іцика та вип’ємо по гальбі пива.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.