Спогади та роздуми

І все-таки,я  мабуть, найперше поетеса. Не письменниця, не казкарка, а поетеса. Бо, як тільки сумую чи плачу, радію чи сміюся то найперше народжуються вірші чи пісні. І я настільки з ними злита, що вже важко мені самій розібратися, де я, а де мої вірші. Пишуться, пишуться часом ті вірші переходять у пісню і я й сама не помічаю, як наспівую їх, як народжується до них мелодія, часом голосом прийнятна, а часом примітивна. Потім та мелодія десь губиться, бо мені ліньки записати на свій диктофон, а часом я її сама покидаю- і залишається вірш. Мабуть тому кажуть, що мої вірші легко лягають на музику. Може лягають. Read More

Оповідання, повісті

Журиться старість.

Журиться старість, що молодістю не стане. Журиться тиха осінь, що весною ніколи не буде. Однак журись не журись, а так вже є. у житті все має свою пісню: кожна пора року, деревина, пташка, звірина і людина. Людина- вище створіння Бога, то і пісня у неї особлива. Якби то всі те розуміли.

Людина? Вище Боже створіння?- Іронічно заперечив мені хтось. – Та яке там! Створення людини – це Божа помилка. Якщо Бог створив цей світ, то людина своєю діяльністю його руйнує. Read More