Казки бабусі Тетяни


Що трапилося? – зацікавилися покупці з черги.


Та тут… Ходять всякі шизики. Зіпсують тобі настрій на цілий день. А ти працюй потім. Дядько Петро пішов, а в черзі ще довго сперечалися, чи права про­давчиня, чи ні.

Мами і бабусі не спішили купувати своїм дітям та онукам ведмедика з сумними очима. Бо їм було однаково, що купувати. А от дівчинка Олеся таки знову прийшла і знову дивилася на того ведмедика. Цього разу Оле­ся була певна, що зараз ведмедик буде її. Вона подала гроші продавчині, та їх перерахувала і суворо сказала:

Ведмедик подорожчав. На 2 гривні і 10 копійок.


А чому? – розгубилася дівчинка.


Чому! Чому! Перед Миколаєм. Всі іграшки подорожчали. Вибирай щось інше.


Я не хочу інше. Я хочу ведмедика.


Ось цей ведмедик дешевший. Бери його.


Ні, я хочу того, з сумними очима.


Тоді іди і не морочи мені голову. Дозбираєш грошей – і тоді при­йдеш.

Дівчинка відійшла. У неї на віях тремтіли сльози. Тут-таки стояв дядько Петро. Він не чув, що дівчинці казала продавчиня, але якось зрозумів, що дівчинка не купила те, що хотіла. Він поклав руку Олесі на плече. Та аж здригнулася.

Ти…


Ой!


Не бійся. Чого ти? Я – дядько Петро.


А я Олеся.


Ти щось хотіла купити?


Ведмедика. Того, що з сумними очима.


І ти помітила, що у нього сумні очі?


Це ж видно.


А, як ти думаєш? Чому у нього сумні очі?


Не знаю. Може тому, що його ніхто не купує?


А ти хотіла його купити?


Хотіла.


А чому ж не купила?


Бо він подорожчав.


На скільки?


На 2 гривні і 10 копійок.


Знаєш що… На тобі ті гроші і купи того ведмедика.


Ой! А, як я вам ті гроші віддам?


А не треба віддавати. Це дуже мізерна сума.


Однак мене мама сваритиме. Вона каже, що не можна брати чужих грошей. Тим паче у незнайомих людей.


Твоя мама правильно каже. Але зараз це особливий випадок. Бу­демо вважати, що я ті гроші дав ведмедику. Бо я дуже хочу, щоб ти його купила.

– А чому?

Не знаю. Може тому, що ти помітила, що в нього сумні очі. Я також це помітив. А от продавчиня того не помітила.

– Бо вона зла. А злі люди чужого смутку не бачать.


Цікаво ти сказала. А може й так. Мабуть, що так. Ну, іди. Купи того ведмедика. Щоб хто не випередив.


Ні, його ніхто не купить.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nineteen − 19 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.