5.

– Ну … розум вимірюється вчинками.
– Чим ?
– Вчинками. Ну, от … якби ти був розумний, то для чого тобі було б руйнувати країну
казок ?
– Для чого ? А просто … щоб їх не було.
– Хіба ж вони тобі заваджають ?
– Так, так, заваджають !
І раптом сталося несподіване: дракон заплакав. З очей у нього лилися потоки сліз.
До Максимка підбігла королівна Дарина і зашепотіла:
– Не вір йому, не вір. Він хитрий, він хоче, щоб ти його пожалів і відчинив йому двері.
А дракон продовжував плакати, говорячи крізь сльози:
– Ти думаєш, мені приємно бути Неуком ? Теж мені ім”я ! Всі сміються з мене ! Ти
перший зі мною по-людськи заговорив. Я не знаю жодної казки ! Я не дивився жодного
мультика ! У-у-у ! Коли я був маленький, то ні мама, ні бабуся не розповідали мені казок.
У-у-у ! А хіба ж я гірший за других ? Чому всім можна, а мені – ні ? Тоді хай зникнуть всі
казки !
– Почекай, дракончику, – сказав Максимко, – все це можна виправити. Ось зараз я покличу
бабусю-казкарку і вона розкаже тобі казку, яку ще нікому не розказувала. Ось побачиш.
А тут і бабуся підійшла. Підійшла і жахнулася:
– Максимку, як це тобі прийшло до голови з драконом розмовляти ? Принцесо, негайно в
палац !
– Бабусю, – зашепотів Максимко. – Цей дракон не знає жодної казки.
– Хіба таке можливо ?
– Не знаю, але цьому дракону потрібна казка про те, як злий дракон перемінився на
доброго.
– А ти, Максимку, бачу, розумний. Може й так. Що ж, спробуємо.
І вона почала свою казку.
– Жив на світі злий-презлий дракон.
– Ага, це я. Лютий-прелютий, – задоволено ревнув дракон.
– Казку треба слухати мовчки. Слухай, коли хочеш, і не заваджай, – зовсім лагідно зробила
зауваження бабуся-казкарка і продовжувала далі:
– Жилося тому драконові дуже кепсько. В школу він не ходив, друзів у нього не було,
ніхто його не любив, всі його боялися. Він був дуже самотній.
– Зовсім самотній, – захлипав дракон.
– А головне – він не знав жодної казки.
– Ні однісінької ! У-у-у !
– Ти слухай.
– Та я слухаю.
– Одного разу побачив дракона маленький хлопчик і чарівна принцеса.
– Дарина ! І справді чарівна.
– Їм дуже сподобався той дракон.
– Я ? Сподобався ?
– От якби в нього було трохи менше злості …
– То що було б ?
– То він міг би виступати в нашому казковому цирку.
– В цирку ? Ого ! Я згідний !
– Тоді б той дракон сам створив би свою казку, і всі діти любили б його.
– Мене ? Я дуже хочу, щоб мене любили.
– Але для того треба бути добрим. Злих не люблять.
– А я зможу ?
– Зможеш, якщо захочеш.