Розкажу казку

14.
нічим буде дихати. Ця дівчина прийшла до вас з миром і любов”ю. Я сам допоміг їй стати
людиною, а ця добра жінка, котру я врятував з затонулого корабля, погодилася взяти її
під свою опіку. Дівчина ця, Хейла, щоб ви знали, відмовилася від корони морської цариці,
щоб стати людиною, бо полюбила вашого рибалку. І на землі, і на суші любов завжди
була благословенна. Правда ваша, такого ще не було. Але що ж тут поганого, якщо
з”єднаються дві наші стихії ? Якщо у когось є ще якісь сумніви, чи чиста це сила, чи
ні, охрестіть її. Як ти, Хейло ?
– Я вже бачила церкву. Я готова прийняти вашого Бога і хочу, щоб він прийняв мене. Я ще
не знаю ваших молитов, але я навчуся.
– Це Бог не тільки ваш, але наш спільний, бо він створив не тільки те, що на землі, але й
те, що в морі. Та й само море також. Так що облиште дівчину і йдіть до своїх справ. А щоб
ви не думали, що я просто собі базіка, що мої слова порожні … Ану, сини мої, подміть
лише в чверть сили.
І знялася страшна буря. Кілька вікових дерев упали, вирвані з корінням.
– Досить, діти, досить. Вам тільки дай волю.
А коли буря стихла, Король вітрів додав:
– Думаю, всі зрозуміли, що зі мною сваритися не треба. Та й з морем також. Бо по морю
плавають ваші кораблі. І нехай вони щасливо повертаються додому. Море вперше
послало вам свою істоту, що стала людиною. Море хоче, щоб ця дівчина була щаслива,
щоб між морем і сущею був мир. Чи ви згідні зі мною ?
– Так, – одностайно відповіли присутні.
– Я вірю вам і дуже надіюся, що Хейла буде щаслива. Я побачив сьогодні чесні очі вашого
рибалки, його рішучість. Хейла обрала собі його не даремно. Він – справжній чоловік.
Якщо вони поєднаються, я буду їм допомагати. Це буде гідна пара – пара двох стихій.

Всі розійшлися. Ганна пішла прибирати бите скло і думати, чим тимчасово
затулити вибиту шибку. Хейла та Андрій залишилися тільки вдвох. Хлопець, як завороже-
ний, дивився в зелені очі Хейли. В них була якась притягувальна сила.
– Це правда, що ти заради того, щоб стати людиною, відмовилася від корони морської
цариці ?
– Так, це правда.
– А чому ? Для чого ти так зробила ?
– А навіщо мені ця корона без тебе ? Я хотіла бути з тобою.
– І не шкодуєш ?
– Ні.
– І навіть після того, що сталося ?
– Мене попереджали про небезпеку, але я не вірила. А якщо чесно, то я й не зрозуміла,
чого ті люди від мене хотіли.
– Ти, Хейло, за природою своєю все-таки русалка, хоча й стала людиною.
– Я зміню свою природу на людську. Я ще багато чого не вмію, але я навчуся бути
людиною.
– У вас в морі все, мабуть, по-іншому. І любляться, певно, інакше, ніж у нас ?
– Так, по-іншому. У нас, буває, просто собі паруються, без всякої любові. Просто так.
Паруються – і розходяться. А в людей гарно, на все життя.
– У нас теж по-всякому буває. Часом зраджують одне одного, а потім розлучаються.
– Розлучатися – це страшно. Якщо ми з тобою будемо разом, то я тебе ніколи не зраджу.
І нікому тебе не віддам. Ніякій другій дівчині. Я погоджуся віддати тебе тій дівчині, котра
буде тебе любити більше від мене. Але більше від мене ніхто не буде тебе любити, бо це
неможливо. Я тебе так люблю, що, коли ти мене покинеш, то я умру.
– У людей не прийнято, щоб дівчина першою говорила про любов. Першим про любов має
говорити хлопець, а вже потім дівчина.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + six =