Про львів’янок

Спішать львів’янки,
не мають часу.
Ви не дивіться
услід їм ласо.
З них кожна має
проблем багато,
бо незабаром
Різдвяні свята.
Тож не дивіться
їм вслід лукаво.
Лише турботи
в очах ласкавих.
Нема їм часу
на відпочинок:
на них чекає
Галицький ринок.
Галицький ринок,
ринок Південний,
їм не до тебе
і не до мене.
От коли хочеш,
приходь на свята –
з них кожна вміє
гостей прийняти.
В святочній сукні,
краса у кожній,
всі недоступні
і всі вельможні.
Дивитись будуть
заморські гості,
а іноземки
луснуть від злості.
Наші львів’янки
всі працьовиті,
нема їм рівні
у всьому світі.
Кожна вродлива,
кожна чарівна,
чи то князівна,
чи королівна.
І начувайся
їй в око впасти:
женитись мусиш
або пропасти.
Таку вже силу
львів’янка має:
кого кохає,
не відпускає.

ПОСВЯТА

Оксані Білозір

Навіщо Ви поїхали зі Львова?
Львів Вас любив. Ми всі любили Вас.
Була це Ваша примха випадкова
чи мрія, що здійснилася нараз?
Ну, ясна річ, що Київ — це столиця.
Можливостей там більше, думай лиш…
Скажіть, Оксано, Львів наш Вам не сниться?
Ваш Рим… Чи пак, маленький Ваш Париж?..
Львів — то є Львів. Прекрасне місто Лева…
У світі вміє задавати тон.
Ви тут були маленька королева.
Образливо, що кинули свій трон.
Ми Вам не судді. Свята є і будні.
Шукаємо, де краще і де глибше.
Нехай складеться все у Вас в майбутнім.
Але у Львові трохи побули б ще…
Ми Вас любили так, як люблять свято.
І любимо у днях своїх трудних.
А Київ… Що ж… Там так зірок багато.
Дай, Боже, не згубитись серед них …