Щоб не згасла свічка

На щасливу долю
Мати в купіль клала
м’яти і барвінку:
як виросте доня,
хтось візьме за жінку.
Мати в купіль клала
м’яти і любистку.
А зоря світила
у мою колиску.
„Спи, спи, моя доню,
на щасливу долю.
У добру годину
виростай, дитино”.
Хить, хить колисонька,
спить, спить дитинонька
під мамину колисанку
до самого ранку.
Мати за дитину
Господа просила,
щирими словами
поблагословила
на сонце і хмару,
на добрую пару,
на дощі та зливи,
на літа щасливі.
„Спи, спи, моя доню,
на щасливу долю,
у добру годину
виростай, дитино”.
Хить, хить колисонька,
спить, спить дитинонька
під мамину колисанку
до самого ранку.
Я собі зростала
в добрій теплій хаті.
Було мене, мамо,
не купати в м’яті.
Як зачую м’яту,
то згадаю хату.
Як барвінок бачу,
ледве не заплачу.
“Спи, спи, моя доню,
на щасливу долю,
у добру годину
виростай, дитино”.
Хить, хить колисонька,
спить, спить, дитинонька
під мамину колисанку
до самого ранку.

І я пройду ще сто доріг

Коли судилося мені
упасти десь на перепутті,
озвуться зболені пісні,
людьми і Богом не забуті.
Заплачуть тихо матері,
і їх сльоза в мені озветься.
І я воскресну на зорі,
і пісня з уст моїх поллється.
Складу до Бога молитви,
їх Бог почує неодмінно.
Якби не я, якби не Ви,
то пісня впала 6 на коліна.
І я пройду ще сто доріг,
і сто доріг я ще здолаю,
аби ти, друже мій, беріг,
народну пісню свого краю.

Щоб став
добрішим світ

Без мене може обійтися світ,
а я без нього ну ніяк на можу.
Тому співаю й плачу стільки літ,
людські серця хвилюю і тривожу.
Моя душа від радості цвіте
і важко тужить від людського болю.
Мій світе, я люблю тебе за те,
що я живу в тобі, живу тобою.
Ми всі минемось, що там не кажіть,
раніше хтось, хтось трішечки пізніше,
та завше буде існувати світ,
і як же треба, щоб він став добрішим.
Цей світ Господь створив нам для добра,
а ми самі всіх бід своїх причина.
Пора, людино, вже давно пора
осмислити, що ти таки людина.
Я знаю, що без мене може світ,
а я без нього ну ніяк не можу.
Пісні свої я сію стільки літ,
то, може, ними світу допоможу.

Щоб через сотні літ…
Який довкола світ!
Аж хочеться злетіти
і заспівати так,
як досі не співала.
Щоб через сотні літ
мій спів почули діти,
і пісня б на устах
ніколи не вмирала.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × one =