Слід на землі

Сняться їм незнані досі весни,
Сниться їм наш світ, такий чудесний,
Як колись він снився і мені.
Перед образами приклякну,
Помолюся Богу щиро-щиро.
Дай нам, Боже, злагоди і миру,
І любов, високу і земну.
Дай нам, Боже, спокою від нині.
Скрізь на нашій славній Україні
Квітне хай від роду і до роду
Дужа сила нашого народу.
Спить моє дитя
Тихо, ранку, спить моя дитина.
Спить моє синятко в сповитку.
Не шелесне в лісі деревина,
Кіт Мурко вмивається в садку.
За вікном накрапує вже дощик,
Теплий дощик літньої пори.
Спи, мій сину, спи, мій найдорожчий.
Голови схилили явори.
Дихає весна позаторішня,
З пам’яті моєї вирина.
Тягне гілку кучерява вишня,
Хоче дотягнутись до вікна.
Вітер в полі гне струнку тополю.
Бог подарував тобі життя.
Виплекаю добру тобі долю.
Спи, моє колисане дитя.
Спить земля
Спить земля.
Місяць співає
Їй колискову.
Спить земля.
Вітер з полями
Веде розмову.
Шепчеться пшениця:
– Що то мамі сниться?
Шепчуться жита:
– Її молоді літа.
Спить земля.
Зорі натрушують
Сни кольорові.
Спить земля.
Падає зірка –
Ніхто не ловить.
Загадай бажання,
Пригорни кохання.
В літню ніч таку
Щастя у сповитку.
Спить земля.
Дихають легко
Втомлені груди.
Спить земля.
Сни додивляються
Зморені люди.
Хтось уві сні сміється –
Добре щось снується.
Шепчуться з вітром поля.
Спить наша мати земля.
А дощ собі іде
Свариться грім, а дощ собі іде.
Від нього не сховаєшся ніде.
Тремтять високі ясени,
Бояться грому,
А дощ заходить в мої сни,
Немов додому.
А дощ іде… Красуні на догоду
В моря і ріки доливає воду.
Весна сміється. Журяться лиш клени,
Бо добре знають: дощ іде до мене,
А я його чекаю край вікна,
Закохана й сумна.
Свариться грім і посилає стріли.
Аби вони нікого не зустріли.
А ми собі йдемо з дощем.
А в серці тихий щем…
Свариться грім, а дощ собі іде.
Іде і не спиняється ніде.
Все оживе у полі й на городі.
А дощ іде на заході й на сході.
Надіємось на добрий урожай.
Тоді до нас у гості приїжджай.
Політики сваряться й журналісти,
І демократи брешуть, й комуністи,
І правди не докличешся ніде.
Свариться грім, а дощ собі іде.
А може тобі імпровізувати втечу?
Поїзд мчить тебе в снігову хуртечу,
Все ближче до мене й до всіх турбот.
А може тобі імпровізувати втечу
І чкурнути кудись на якийсь курорт?
Правда, зараз не покупаєшся в морі
І на лижі не станеш, бо ти сліпий.
Хіба що забийся в якийсь санаторій,
Дівчат люби й горілку пий
Почекають твої термінові справи.
Все почекає. І навіть я.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

one × 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.