Слід на землі

Присвяти
Лист у вічність
(Олександру Олесю)
Про вас писали критики й невігласи.
І славили, й паплюжили ім’я.
Та гордо сяють ваших весен відблиски.
Ще й захотіла написати я.
Мої слова прості, прості, як істина,
То може й ближчі вам, бо ж ви – поет.
Весна завжди про вас приносить вісті нам,
І пісня лине десь поміж планет.
Як вам сказати, щоб слова мої
Десь там не загубилися у вічності?..
І досі плачуть ваші солов’ї
Й піснями в груди б’ють її величності,
Любові тобто… О, така любов
З роками і з віками не затьмариться.
Хай буде сонце і хай небо хмариться,
Та весни прийдуть і заквітнуть знов.
Така любов не кане в небуття,
Вона ще може з веснами прилинути.
Та певна я, ви не пішли з життя,
Ви не могли тих солов’їв покинути.
Ви десь отут, в бузковім передцвітті
Чи в калиновім трепетному гроні,
Чи у весни дзвінкому передсвіті,
У солов’їній пісні безборонній.
То ваші солов’ї мене збудили,
Що б’ють піснями в груди, як колись…
Поети й зараз не перевелись,
Писати ж так, як ви, нема в них сили.
Я вірші ваші п’ю, як той нектар,
Як праколишню ту цілющу воду.
Хай Бог благословить ваш світлий дар,
Талановитий син мого народу.
Та що слова? Що ті слова мої?
Впадуть у роси, зробляться ріллею.
Вас не дадуть забути солов’ї,
Допоки весни квітнуть над землею.
Многая літа
(Володимиру Івасюку та Ігорю Білозіру)
Нема Івасюка ні Білозіра.
Лишилась тільки пісня, тільки віра.
Лишилися незаймані Карпати
І мальви, що заснули біля хати.
Людське сумління, може, не засне,
І не забуде, і не обмине
Ні пісню, ні молитву, ні могили,
Черпаючи наснаги в них і сили.
Дві різні долі, і такі трагічні.
Хоч тлінна плоть, та їхні душі вічні.
І добра слава їх не обмине,
Пісні продовжать їх життя земне.
Червона рута, плекана вітрами,
І коні на припоні б’ють копитом.
Хай пісня завжди буде поміж нами.
Її не спопелити, ні купити.
Земля таланти роздає не часто,
Та з них нікому не судилось щастя.
Вінок терновий та ще спис ворожий.
Але ніхто здолати їх не зможе.
«Від Бога наша пісня, наша мова»
Від роду і до роду передасться.
Хто не забуде батьківського слова,
Здобуде славу той, а може й щастя.
Многая літа нашому народу!
Благая літа тим, кого нема!
Многая літа тим, хто за свободу
Готовий вмерти й жити не дарма!

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

three × five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.