Слід на землі

– Нам на вечерю ти підійдеш.
– Е, почекайте, – гусак ще пручається.
Хлопці сміються над гусаком.
Крила і ноги зв’язали шнурком,
А самі радяться і сперечаються:
Що їм робити з тим гусаком.
Чи зварити в казані,
Чи спекти на вогні.
Можна й так, можна й сяк.
– Просто скарб – не гусак!
Баба Горпина плаче, ридає,
По всьому селі гусака шукає.
Прийшла до сусіда,
До старого діда.
А дід ще був міцний та дужий,
До чужого горя не байдужий.
– Стежка вузька,
Дорога слизька,
Вже пізній вечір
Наліг на плечі,
Кругом пітьма,
А гусака нема.
Дід Микола передбачливий,
І розумний, і завбачливий.
Кинув до торбини
Добрий шмат свинини,
Палку і ліхтарик прихопив –
Та й за поріг ступив.
Йшли вони, йшли,
До лісу прийшли,
А там і вогнище знайшли.
На галуззі під дубом
Сиділи лісоруби
Й міркували гуртом:
Що робити з гусаком.
А баба Горпина
Плаче, ридає,
Біля свого гусака
Припадає.
– Чи ти, гусаче, здурів?
Як ти сюди забрів?
– Я думав, що я – козак,
А я всього лиш гусак.
– Хіба ж можна так?
– Га-га-га! Га-га-га!
Бабусенько дорога!
Порадниця тиха!
Визволи від лиха.
Вік не забуду.
Я більше не буду.
Дід Микола діло знає,
Лісорубів улещає.
– Нащо, хлопці, вам гусак?
Що в ньому за смак?
І кістлявий, і старий –
Хоч в землю зарий.
– Хитруєш, діду?
А ми сьогодні без обіду.
Ми гусака не шукали,
Ми на нього не чекали.
Він сам нас знайшов,
Сам до нас прийшов.
Дуже тлустий гусачок.
Я тримав його бочок.
Ви хіба не зрозуміли?
Зараз ми б і вовка з’їли.
– Та ж кажу, що він старий.
Поламаєте всі зуби.
Завагались лісоруби.
– Нате вам кусок свині.
І вам добре, і мені.
Вам вечеря в смак,
А нам живий гусак.
Любить стара того гусака.
Без нього вона очей не змика.
Дід поклав гусака в торбину,
Закинув собі на спину.
– Що, бідолахо?
Натерпівся страху?
Тяженький, нівроку.
Ну й задав ти нам мороку.
Ми б вже спали давно.
Або дивилися б кіно.
І чого ти поліз в той ліс?
А стара не скривала сліз.
Баба Горпина рада така,
Що врятували вони гусака.
Принесли його додому,
Поклали спати на солому,
Розв’язали ноги і крила,
А баба його ще й ряденцем накрила.
– Спи, гусачку любий.
Тут тобі не страшні лісоруби.
Тільки ж гляди,
Більше в ліс не ходи,
Вдома сиди,
Бо зазнаєш біди.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

twenty + 6 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.