А скільки квітів, скільки зілля –
Аж не вміщається в квітник.
Росте барвінок до весілля
І вишивається рушник.
Осінні мелодії
На останок
Сяйнуло літо на останок
Таким теплом,
Аж здивувавсь осінній ранок,
Пройшов селом.
– Чого ти, літо, зупинилось?
Чому не йдеш?
Вже осінь ліс позолотила,
А ти все ждеш…
І літо тихо відказало:
– Нема мене.
А що тепло подарувало –
То бабине.
Старим тепло таке потрібне
На проводи.
Снується павутиння срібне,
Як спогади…
Я осені не заваджаю,
Мене нема.
Минає осінь, я те знаю,
Мине й зима.
І сумуватимуть за мною
Стежки в саду.
А потім слідом за весною
Я знов прийду.
Осінні квіти під сумним дощем
Прокинулася вранці – а вже осінь.
Відразу посмутніли ясени.
Озвалося у лісі дзвінголосся,
Таке, яке буває восени.
А що на серці? Смуток і зажура,
І тиха-тиха самота ночей…
Ти, осене, не будь така похмура
І не ховай блакить своїх очей.
Дощі з вітрами, – все це буде потім,
А поки що… Побудь ще золота.
Ти спогадом сумним майнеш у плоті
Про найсолодші молоді літа.
Сама не знаю, що зі мною сталось.
То ти в душі розворушила щем.
Ні, осене, то зовсім ще не старість,
Осінні квіти під сумним дощем.
Іду до осені
Так буває тільки восени.
Тільки восени сумує ліс.
Поскидали листя ясени,
Вітер сукню позривав з беріз.
Голі й присоромлені стоять
І кожух чекають сніговий.
Тихо в небі зорі мерехтять,
Ходить місяць, наче вартовий.
Осінь загулялася в саду.
Вже не тиха, вже не золота.
Осене, я знов до тебе йду
Через зими, весни і літа.
Кришили капусти
(спогад)
Тоді кришили капусти
І в кожній хаті пахло хлібом.
Сім’я сиділа за обідом.
Не почалися ще пости.
У когось півень у борщі,
У когось качка до картоплі.
Дрімали приспані дощі,
Зате вітри були холодні.
Коли капуста в діжці є
І огірки собі в росолі…
От треба ще купити солі,
А решта – кожного своє.
Мука на хліб, картопля в льосі,
Знайдеться й сало до борщу.
– Таки вже осінь. Пізня осінь.
– Ще добре, що нема дощу.
– Ще буде й дощ. А там морози.
Тримайся, дядьку, бо зима.
– То кепсько тим, що у дорозі.
А в теплій хаті бід нема.
Ми з мамою ішли додому.
Я в хустці, наче молодиця.
Іти по холоді такому
Розв’язаною не годиться.
І медяник в моїй долоньці,
І мед для тата і для мами.
Допомагала мама доньці
Упоратися з капустами.
Снігоцвіти
Красуня крижана
Холодний світ холодної покори,
Світ білих і незайманих снігів.
У тому світі крижаніють гори
І мерзне річка поміж берегів.
Довкола тиша, безіменна, хижа.