Хай сини
Засівають лани,
А жінки колисанки співають.
У гаї
Хай летять солов’ї,
А дівки рушники вишивають.
Хай завжди
Розцвітають сади
І квітує зарошене зілля.
Матері
Хай не сплять до зорі,
А на осінь готують весілля.
Бо на рідній землі
Хліб черствий на столі
Смачніший за ласощі світа.
Хай дарує Бог нам,
Нашим донькам й синам
Многая, благая літа.
Я вас пам’ятаю
Припаду до могили, що височить край дороги
Поблизу міста Зборова,
Славного в подвигах міста.
Розкажу їй сьогоднішні
Болі, жалі і тривоги.
І вона одізветься,
Бо слава її промениста.
Гей, козаки,
Чи ви чуєте дзвони церковні?
Гей, козаки,
Чи ви й досі такі ж невгамовні?
Гей, козаки,
Славні хлопці із рідного краю!
Через віки
Я вас пам’ятаю.
Зашумить у степу ковила,
В небі чайка слізьми закигиче.
Україна такою була,
Що в бою не ховала обличчя.
І воскреснуть з могил козаки,
Наче вчора вони тільки бились.
Хоч пройшли вже роки і віки,
Але шаблі їх не пощербились.
Гей, козаки,
Чи ви чуєте дзвони церковні?
Гей, козаки,
Чи ви й досі такі ж невгамовні?
Гей, козаки,
Славні хлопці із рідного краю,
Я крізь віки
Вас пам’ятаю.
Нагадайте нащадкам своїм,
Як боротись і честь боронити.
Розкажіть ви історію їм,
Нагадайте, чиї вони діти.
Вашу пам’ять нехай бережуть,
Ваші подвиги, велич і славу.
І зневажити хай не дадуть
Свій народ і велику державу.
Гей, козаки,
Чи ви чуєте дзвони церковні?
Гей, козаки,
Чи ви й досі такі ж невгамовні?
Гей, козаки,
Славні хлопці із рідного краю,
Через віки
Я вас пам’ятаю!
Настроєві замальовки
А поетеси не старіють
Люблять королев і принцес.
Люблять молодих і вродливих.
А щодо старих поетес…
Їх в житті так мало щасливих.
А їм для щастя
Не так багато треба:
Щоб хтось інколи
Читав їхні вірші.
А може з них він
Щось вибере для себе?
А якщо ні,
То хай читають інші.
Мало королев і принцес.
Ну що зробити, щоб їх стало більше:
Ще менше в світі справжніх поетес.
І зовсім мало в світі справжніх віршів.