Многая літа нашій Україні!
Благая літа всім її синам!
По крихті кожен, кожен по зернині
Все ми зберемо, що належить нам.
Дитячі голоси
Коли присниться слон…
– Хочеш – вір, а хочеш – ні –
Я катався на слоні.
Тільки, знаєш, те катання
Не сподобалось мені.
Слон великий, як гора,
Я ж малий, як та мураха.
Натерпівся з ним я страху.
Це не жарти і не гра.
– Звідкіля ж тут взявся слон?
– Як? Ти ще не здогадався?
Це мені наснився сон.
– То чого ж ти так боявся?
Тут малий почухав лоб.
– Ще я бачив крокодила.
Як би мама не збудила,
То й не знаю, що було б.
– Як тобі присниться слон,
Приведи його до мене.
Сіно в мене є зелене,
Гарний, засклений балкон.
– Як його я приведу?
Слон такий великий, сильний.
– Подзвони на мій мобільний –
Сам до тебе я прийду.
У баби Тетяни
У баби Тетяни
Борщу на всіх стане.
Ми – люди прості,
Заходьте у гості.
Якщо буде порожньо,
В млині змелем борошно
Та й спечемо хлібчик
Діткам на обідчик.
Мішу, мішу,
В піч саджаю,
Печу, печу,
Гостей кличу.
Хлібом пригощаю,
Наллємо ще й чаю.
З калиною, з малиною,
З черницею, з ожиною.
На те гості в мене є:
Хто що любить, з тим і п’є.
В мене гості не прості –
В мене діти золоті.
І маленькі, і високі,
Кароокі, чорноокі,
Усі гарні, чорноброві.
Щоб були здорові!
Бігло літо
Бігло літо навпровжки,
Обминаючи стежки.
Погубило по дорозі
Спілі яблука й грушки.
А за літом осінь йшла,
Позбирала що знайшла.
Та не з’їла наодинці,
А понесла в клас гостинці.
Будуть діти смакувати,
Будуть вчитись рахувати.
На кого схожа киця
– Наша киця – королева,
Вона схожа на лева.
– Хто сказав таку дурницю?
Це ти, Грицю?
У розмові Гриць мастак.
– Мабуть, я сказав не так.
То лев схожий на нашу кицю.
– І знову ти сказав дурницю.
Лев – собі лев,
А кіт – собі кіт.
Їх плутати не слід.
Що тут тобі порадити?
Може трапитись історія така,
Що захочеш ти погладити Мурка,
А ненароком лева можеш погладити.