“Наталі”

“Наталі з’явилась в Білозірці
Чи не диво на оцій землі,
Де живуть з правіку українці?
Звідкіля ж з’явилась “Наталі?”

Втілилась у назву магазину,
Прижилася у моїм селі.
І небавом хтось назве дитину
Не Наталкою, а Наталі.

От що клопотало думку нашу!
Вам скажу, проблеми немалі:
Росіянку витіснить “Наташу”
Для француженки, для “Наталі”.

Чом би не Оксана, не Марія?
Та ж імен багато гарних є.
Може, це для жінки – справжня мрія:
Тут ім’я побачити своє.

І француз тебе спитає: “Хто ти?”
Чи господар на своїй землі?”
Та які ми в біса патріоти,
Як блазнюєм перед “Наталі?”

Ви працюйте, сьогодні господині, –
Хай не сходять ваші мозолі,
Та на модерновім магазині
Буде красуватись “Наталі”

Якщо вам не до смаку Мар’яна,
Чи Галина, то скажу вам я:
Ну, назвіть його хоча б Тетяна.
Чим, скажіть, погане це ім’я.

Біла зірка

Якщо…

Якщо лиха здолає доля
І я впаду серед своїх доріг,
Моя душа зросте посеред поля
Й стоятиме як вічний оберіг.

Якщо мені судилося упасти,
І пісня птахом випурхне з грудей,
Вона вас порятує від напасти,
Від злих очей і від лихих людей.

Якщо колись мене зламають грози,
І я впаду під батоги дощу,
Хай погляд ваш не затуманять сльози,
Бо ваших сліз собі я не прощу.

Колиска

Колисала мене мама
у колисочці з лози.
На городі між рядками
підростали гарбузи.

А лоза неначе в’юник,
повилася навкруги.
І гули в колисці струни,
І співали береги.

І натягнута вервечка.
“Рипу-рипу! Спи маля”.
І цвіла у полі гречка
й пахла колосом земля.

От тепер собі міркую,
як дійшла до віку я…
Винна у тім, що я віршую,
та колисочка моя.