Тетяна ФРОЛОВА
„ТАЇНА”
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Поетична збірка „ТАЇНА” – це для мене маленьке свято, бо це моя десята збірка.
Такий собі невеличкий ювілей. „ВИКЛИК ДОЛІ”, „ПОВІНЬ”, „СОЛОСПІВ”,
„ЗАЧЕРПНІТЬ ВОДИ В ДОЛОНІ”, „У ВІТРУ НА КРИЛІ”, „ЛЮБОВІ НЕ ЗРЕЧУСЬ”,
„ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО”, „ЩОБ НЕ ЗГАСЛА СВІЧКА”, „СІК ДИКОЇ ГРУШІ”. А тепер
ще ось „ТАЇНА”. Вихід у світ нової книжки – це завжди свято для автора. А тим паче,
якщо це поетична збірка. А якщо ця книжка добре сприймається читачем – тоді це вже
велике свято, це здобуток, перемога добра над злом. Я зарання вдячна тому, хто візьме
до рук мою збірку. І неправда, що в наш час не люблять поезії. Люблять. Тільки не всі.
Люблять ті, хто вміє бачити прекрасне, ті, в кого душа не зачерствіла, кого ще не встиг
поглинути світ своєю прагматичністю і пожадливістю до грошей.
Тепер мені залишилося хіба що пояснити детальніше, чому виникла така назва
моєї збірки – „ТАЇНА”. Бо слово це просте і разом з тим філософське. Ну, замудровувати
те слово не буду, але разом з Вами трохи розберемося.
На світі стільки загадкового, цікавого і таємничого. Якби навіть людина жила
вдвічі довше, то і тоді тих таємниць не змогла б розгадати, бо це таїна не земна, а небесна.
Народження дитини, квітки, зірки, народження дня і ночі, добра і зла, – все це незбагненна
таїна. І не пробуйте її збагнути, – даремна справа: заглибитеся у ще більшу таїну.
Коли проживеш на світі півстоліття чи більше, починаєш потрохи мудрішати,
набираєшся тієї житейської мудрості, котра висівається сивиною, спокоєм, терпеливістю.
Молоді не можуть того збагнути. Їм здається, що вони можуть все. Насправді ж вони
можуть лише те, що робили вже до них: оженитися чи вийти заміж, народити дітей і
потихеньку старітися. Бо все інше, чого вони досягнули, не має ніякого значення: ні
багатство, ні посада. Навіть, коли стоятимеш на найвищому щаблі влади, тобі й тоді не
розгадати таїну буття. Навпаки, тоді таїна стане ще загадковіша, ще недоступніша.
Звичайно, коли народжуються особистості, котрі здатні творити історію або
впливати на її хід, тоді це зовсім інша річ, тоді вони й самі стають причетні до тієї таїни.
А ми, прості люди, що ? Для нас таїна – лише таїна, яку ми все життя прагнемо і так і не
можемо збагнути. А потім що ? А потім ми переходимо в ще одну таїну – у таїну смерті.
І все-таки я не пояснила, чому моя десята поетична збірка називається „ТАЇНА”.
А тому, дорогі мої, що я, як і всі інші, також все своє життя намагаюся збагнути таїну,
котру, власне, збагнути до кінця людині так і не дано.
А є ще таїна поета і його поезії. Ну, тут все зовсім просто. Поет найперше мусить
збагнути таїну слова, таїну володіння словом, а ще таїну своєї і чужої душі. От і все.
З того і народжується поезія. Отже, поетична збірка „ТАЇНА” народилася. І я дарую її
Вам.