Таїна

ПОСИДЬМО БІЛЯ МОРЯ

(На спомин синові Сашкові)

Посидьмо біля моря, любий сину.
Ти молодий, у тебе є ще час.
Життя потрохи забирає силу,
Нічого не лишає про запас.
Старію. Хоч старіти і не хочу.
Та що поробиш, як такий закон.
А море диха, хвилею хлюпоче.
З правіку … і не знає заборон.
Не хочу твою усмішку смутити,
Тому й мовчу про все сумне й буденне.
Колись без мене будеш тут сидіти.
З дружиною, з дітьми, але без мене …
Так само буде море хлюпотіти,
Те саме море, вічне і нове,
І біла чайка у небеснім світі,
Чи то летить, чи може вже пливе.
Задумаєшся, може, на часину
Й мене згадаєш. А можливо й ні …
Не треба сумувати, любий сину.
Ти посміхнися здалеку мені.
З правіку сонце сходить і заходить,
І море котить хвилю до зорі.
Так повелося: від дітей відходять,
Лишаючи молитву, матері.
Ти можеш щастя і багатство мати,
І синє море, й небо голубе.
Але ніхто, мій сину, так, як мати,
Ніколи не любитиме тебе.

НА ДОБРАНІЧ, МОРЕ !

Вечірнє море розстелило хвилі,
Готуючись вкладатися до сну.
І спогади навіювало милі,
І сонцю слало усмішку ясну.
Заходить сонце. На добраніч, море.
Ми вранці знову прийдемо сюди.
Співають хвилі колисанку. Вторить
Їм теплий вітер на усі лади.
І берег обійма бентежну хвилю,
І люди зачудовано мовчать.
Така краса. І голову я хилю,
І галасливі чайки не кричать.
Ходімо спати. Море хай спочине,
Бо натомилось за ціліський день.
Хоч хвилюватись і нема причини,
Не доспівали хвилі ще пісень.
Ходімо спати. Море, на добраніч.
Нехай тобі насняться гарні сни.
Сміється море, і сміється далеч,
Сідає сонце. Люлі, лю … засни …

ПРОЩАННЯ З МОРЕМ

Не сумуй за мною, море.
Я приїду ще колись.
Ти відкинь печаль і горе,
Посміхайся й веселись.
А за мною хвиля бігла,
Тепла-тепла, навздогін.
І кричала чайка біла,
І услід дивився він.
Не дивися, мій хороший,
Не зупиниш ти мене.
Закінчились в мене гроші,
І розлука не мине.
Все так просто і банально,
Прагматично, аж до сліз.
Море лащиться прощально,
А мені вже сниться ліс.
Ця розлука не навіки,
Та на серці ревний жаль.
Хай несуть до тебе ріки
Води чисті, мов кришталь.
Ти не гнівайся штормами,
Зла нікому не роби.
Хай залишиться між нами
Теплий відгомін журби.
Чайка в розпачі кричала,
В хвилю билася крильми,
А здалека, з-за причалу
Наближалися шторми.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 2 =