Вже і свята відійшли,
Коляда заснула.
Де ж та дівчинка ? Либонь,
За слона забула.
5.
Слон стоїть, як і стояв.
Туга серце крає.
Як же він її чекав !
А її немає.
А єхидне мавпеня
Ще й сміється з нього:
– Стій тепер. Дивись щодня
Сумно на дорогу.
Якось вранці слон її
Здалеку побачив.
У вітрині він стоїть
Й ледве що не плаче.
Роздивилась тут і там.
– Ти ще не продався ?
Певно, ти мене чекав.
От і дочекався.
– Заверніть мені слона, –
Дівчинка говорить.
– Тільки добре заверніть,
Бо мороз надворі.
І сміявся тихо слон
Зі свого пакета.
Це не казка і не сон –
Вигадка поета.
КАЗКА ПРО ДОБРО І ЗЛО
У тихому раю родилась казка,
Родилась добра, мудра і цікава.
Не вірила у зло, добра чекала
Від кожного, хто її слухав. Ласка
спадала на луги і на гаї,
на тих, хто слухати любив її.
Ніхто не знав ніякої біди,
захочеш – слухай, а не хочеш – йди.
Та якось в казку ту проникло зло.
Бо пильнувати нікому було.
Та й на таке ніхто не сподівався.
Аж гульк – злий чарівник тут десь узявся.
За мить він скаламутив чисті ріки,
Порушив все, що тут було навіки.
Ще мить – й побились найчемніші діти.
Такому б тут ніхто б не міг радіти.
А далі – посварились їхні мами.
Що трапилось ? Що діється між нами ?
Зібрались на пораду звірі й люди
Та й зажурились: – Що ж це з нами буде ?
Але сюди невидимим проник
Отой безпутній злодій-чарівник.
Якщо проник, то вже сидів би тихо,
Як те непрошенеє лихо.
Так ні ! Йому ще й слово надали –
Бо надто вже довірливі були.
І він сказав: – Коріться всі мені,
бо настають для вас найкращі дні.
У мене той дістане нагороди,
Хто буде проповідником незгоди.
Пісні і танці нам не до смаку,
Лиш танець на живому квітнику.
Забудьте і про друзів, і про школи,
І про добро не згадуйте ніколи.
Тут тільки я – господар ваш і пан.
А вірний друг мій – злісний хуліган.
А злодій чи розбійник – то мій брат.
Такий віднині буде тут уклад.
Про вчинки злі мені доповідати,
Всім добрим людям спуску не давати.
Хай запанує зло у вашім краю.
Не буде хто коритися – скараю !
І вийшла наперед стара бабуся
Й сказала: – Кари я вже не боюся.
Своє життя я майже прожила,
Та злою я ніколи не була.
Творіть добро. Лиш у добрі надія.
Не слухайте отого лиходія.
Пісні співайте і плекайте квіти,
Нехай до школи ходять ваші діти.
2.
Я вірю, що мої численні внуки
Не візьмуть зброї в свої дужі руки.
А потім вийшов престарий дідусь.
– Я зла, щоб знали, зовсім не боюсь.
Дітей і внуків я добру навчав.
І вірю я, що труд мій не пропав.
А потім вийшла дівчинка з котятком.
– Йому пошкодив хтось маленьку лапку.
Допоможіть, хто знає, що робить,
Бо знаєте Ви, як йому болить.
Перейнялися всі котячим болем.
А потім квітником, що біля школи.
Кругом роботи – непочатий край,
бо сам по собі не буває рай.
Його творити треба у добрі.
Всі знали те – дорослі й школярі.
Куди ж лихий подівся чарівник ?
Потужився, попижився – і зник.
Бо де добро з прадавнечка жило,
не має місця лихо там і зло.
Твори добро, у тім потреба є.
Це завдання й покликання твоє.