Таїна

Не лелеками по світу
розлетілись, розійшлись
і взяли у своє літо
те, що снилося колись.
Снилась їм блакитна воля
й синьо-жовті прапори.
Не лелеча їхня доля
посміхалася згори.
І куди юнак не гляне,
все ввижаються йому
дорогі його Дубляни
в весноцвітному диму.
Поверталися лелеки
до садів своїх й дібров,
несли у краї далекі
їхню стужену любов.
Поверталися лелеки,
несли тугу на крилі,
чувся стогін, чувся клекіт –
все із рідної землі.
І нарешті ! Воля ! Воля !
– Отепер нарешті й ми ! ..
І сміялась гірко доля:
– Ви ? Із сивими крильми ?
Та куди ж ви ? .. – Та куди ж ми ? ..
У житті – як у житті …
Чебреці і запах пижми …
Тільки ми уже не ті.
Що ж ти, доле, наробила ?
Скільки ж нас по всіх світах
розкидала, розгубила
на тернистих на шляхах !
Там – земля обітованна,
рідна, батьківська земля.
Хоч далека, та кохана,
хоч далека, та моя.
Тут – могили побратимів,
тут прожито все життя.
Видно, хрест ми свій нестимем
до кінця, до небуття.
Ви летіть собі, лелеки,

4.
рано-вранці при зорі.
Нас не ждуть в краю далекім
ні жінки, ні матері.
Наша втомлена Голгота –
наші мрії та жалі.
Хто там стукає в ворота ?
Вітер. З рідної землі.
Він несе нам добрі вісті:
пам”ятають там про нас
в кожнім селищі і в місті.
Україно, в добрий час !
Ми не зайди, не заброди,
ми душею там живем.
Ми повернемось під Броди.
Перейдем, перепливем.
Як не ми, то наші душі.
Хоч лелеками колись …
Принесем по морю й суші
сни, що так і не збулись.
Та журитись нам не гоже,
хоч на грані ми століть.
Кожен ще багато може.
І Тарасівка стоїть.
Тут ! Тарасівка ! У славі !
І Господь поможе нам,
як колись допомагав він
нашим славним козакам.

Шановний пане Володимире !

Я почула про Вас від Олі Василенької і прочитала Ваш короткий життєпис. Я
перейнялася Вашою долею і, як уміла, поклала на вірші дещо з Вашого життєпису.
Писала хоч не дуже мудро, зате щиро. Хочеться, щоб написане принесло Вам трішки
радості. Що не так, то вже вибачайте.
Ми разом з моїм чоловіком кобзарем Лайошем Молнаром вітаємо Вас з
вісімдесятиріччям, зичимо здоров”я і Божої ласки. А також кланяємося Вам, Вашим
побратимам і славній Вашій Тарасівці, про котру ми тут чули. Живіть довго. Хай дає Вам
Бог сили і тримає Вас під своєю опікою.
Надсилаємо Вам свій скромний доробок – касети з піснями у нашому виконанні. На
одній співає кобзар Лайош Молнар, а на другій – я співаю свої власні пісні.
З великою повагою –
Тетяна Фролова і Лайош Молнар.
м.Львів.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 3 =