НАПІЙ, МАТИ, КОНЯ

Напій, мати, коня,
Бо я їду в далеку дорогу.
Проведи до воріт
І святі свої сльози утри.
Я тобі принесу
Свою славу й свою перемогу.
А якщо десь впаду,
То за мною затужать вітри.
Напій, мати, коня.
Дай мені на дорогу хлібину.
Хай чекає мене
Хати нашої рідний поріг.
Якщо скажуть тобі,
Що загинув я за Україну,
Отоді заридай,
Але знай: я однак переміг.
А дівчині скажи,
Хай за мною не плаче даремно,
Хай мене не чека
Вечорами поміж ясенів.
Нехай заміж іде,
А за мене помолиться ревно.
Хай народить дітей –
Гарних дочок, а більше синів.
Але я ще живий,
Повний сили здоров”я і гарту.
І козацька снага
З діда-прадіда в мене ввійшла.
Хай тремтять вороги:
Я життя своє ставлю на карту.
Тільки що там життя ?
Лиш би воля здобута була.

РОСТИ, ДИТИНО

Посміхнулась дитина
У матері на руках.
Це маленька людина.
Вона починає свій шлях.
Схожа на тебе достоту
Та маленька істота,
Те незбагненне диво.
Хай же росте щасливо.
Посміхнулось дитя.
Воно вчиться сприймати світ.
Перед ним – дорога життя,
І на ній воно лишить свій слід.
Посміхнулась дитина.
Вона ще не знає облуди.
Це маленька людина,
Що колись великою буде.
І життя її кличе: – Агов !
Подаруйте їй чисту любов !
Вона ще не знає зневіри
І дивиться так невинно.
Вона ще в добро вірить
І в тебе, людино.