ВІД СОЛОВ”ЇВ ДО СОЛОВ”ЇВ

Весна була хмільна і рання,
Принесла зелень для гаїв,
А для дівочого кохання
Подарувала солов”їв.
Вони співали, ляскотіли,
Як щебетали, Боже мій !
Сказати дівчині хотіли,
Що їй не можна вже самій.
Допоки дівчині ще сниться
Хтось на буланому коні,
Під зорі вийшла молодиця,
Щоб доспівать свої пісні.
І дід столітній вийшов з хати –
Йому в ту ніч не спиться, ох …
А скільки міг би він згадати,
Якби з дружиною удвох …
Ніч наполохано зітхнула –
Вітрець пробіг поміж дібров.
Вона сьогодні пригорнула
Чиюсь недоспану любов.
Ніч солов”їна, ніч весняна
Багато знає таємниць.
Чи заворожена, чи п”яна,
Сховала місяць від зірниць.
Відлуння чути серед тиші,
Серед гаїв, серед дібров.
То солов”ї натхненно пишуть
Поему про чиюсь любов.
Весна була хмільна і рання,
Принесла зелень для гаїв.
Так і живе чиєсь кохання
Від солов”їв до солов”їв.

ДОЩ НА БАЛКОНІ

Коли мені сумно,
Коли серце млиться,
Покличу дощ –
І він не забариться.
В мій смуток ввірветься
Мелодія чиста
Й до серця торкнеться,
Весела й врочиста.
Видзвонює дощ
На моєму балконі,
А я йому радісно
Плещу в долоні.
Мені його музика
Сил додає.
А дощ не вщухає,
А дощ виграє.

Коли мене зрадить
Мій любий, коханий,
Гукну для розради
Я дощ весняний –
І він прилетить
На зелених вітрах,
Розвіє мій сум
І розсіє мій страх.
Гука, як хлопчисько:
„Вставайте, соні !
Я зовсім близько,
У вас на балконі.
У коло до танцю
Вас кличу всіх.
Вставайте вранці,
Я дощ, а не сніг”.
Видзвонює дощ
На моєму балконі,
А я йому радісно
Плещу в долоні.
Мені його музика
Сил додає,
А дощ не вщухає,
А дощ виграє.