У СМУТОК ВАШ …

У смуток Ваш заглянули фіалки
Стривоженими синіми очима,
І здивувались роки за плечима,
Вам вітер щось так ніжно шепотів.
І клен, котрого знали Ви ще змалку,
На Вас дивився німо й запитально,
І журавель махнув крилом вітально,
Бо він сьогодні з вирію летів.

У смуток Ваш заглянуло кохання,
Таке палке, якого Ви не знали,
Та Ви йому нічого не сказали,
Ви навіть не всміхнулися йому.
Зірвалось з губ непрохане зітхання.
Раніше Ви ніколи не зітхали,
І смуток Ваш неначе посвітлішав.
Ви знаєте, вже знаєте, чому.

З СУМНИХ МЕЛОДІЙ

КОЛИ ЗУПИНИТЬСЯ ГОДИННИК

Полечу, полечу
У далекі світи,
Де немає плачу,
Де є Бог і є ти.
Полечу, полечу
В журавлинім ключі
І прощання своє
Прокурличу вночі.
Хто почує мене,
Зрозуміє, хто я,
І того не мине
Самотина моя.
Полечу, полечу
В журавлинім ключі
І слова прошепчу,
Прокурличу вночі.
Запишається знов
Журавлина весна,
І заквітне любов,
Наче зірка ясна.
Та любов не мені,
І весна не мені,
І всі ночі і дні
Не мені, не мені.
Бо годинник вже мій
Зупинився давно,
Тільки спогад живий,
Наче кадри в кіно.
У найкращих світах,
У небеснім краю
Буду рватись, як птах,
Я на землю свою.
Кращих весен ніде
І ніхто не знайде.
А якщо десь і є,
То воно не моє.