ЯКЩО ТИ ЗАХОЧЕШ ЗРАДИТИ

Дай надихатись
Твоїм іменем.
Стережи мене,
Обніми мене.
Стережи мене
Від напасти,
Не дай впасти,
Не дай пропасти.
А якщо ти мене забудеш,
То безодня зяйне глибинами.
Ти довіку зі мною будеш,
Лиш люби мене, лиш люби мене.
А якщо ти мене покинеш,
Стану спрагою, стану згубою.
Ти від мене у світ не злинеш,
Називай мене тільки любою.
А якщо ти захочеш зрадити,
Я не зможу тобі завадити.
Та не зможеш ти
Бути з іншою,
Ані з кращою,
Ані з гіршою.
Обв”ю тебе,
Цвітом-тугою –
І не зможеш ти
Буди з другою.
Не віддам тебе,
Не пущу тебе,
А як зрадиш все ж,
Не прощу тебе.

ПОДАРУНОК НОЧІ

Стояла ніч у чорнім запиналі,
Без образів, емоцій і ознак.
Я думала: не буде так надалі,
По-іншому все буде, а не так.
На небі тихо зорі миготіли,
І верби сповідалися вітрам,
А ми з тобою більше не хотіли
Заходити у цей розкішний храм.
Тут все було напрочуд дивовижно,
Того збагнути розум вже не міг.
І руку ти мою стискав так ніжно,
Немов боявся розтопити сніг.
– Ну розтопи, молю, на серці кригу,
Нехай вона проллється у сльозах.
Ти мою душу прочитай, як книгу.
Та ти на те нічого не сказав.
Світлішало. Вже сходила зірниця.
Надходив ранок і зникала ніч.
А я не знала, чи мені це сниться,
Чи справді ти моїх торкнувся віч.
Ти припадав до уст моїх цілунком,
І мліла я у тихім забутті.
Зникала ніч із сном моїм дарунком,
Бо не було тебе вже при житті …