Вже бабуся та з пакунком
Вийшла з магазину.
І поставили слона
Знову на вітрину.
Радий був – забракло слів,
Що бабуся мила
Для онука в подарунок
Інше щось купила.
Засвітили вже і в них
Прибрану ялинку.
Слон хвилюється, притих,
Жде свою Яринку.
А як тільки магазин
На ніч зачиняють,
Всі зіскакують з вітрин,
Наче оживають.
Галасують всі, як ми,
Може ще й гучніше.
– Що ж, побудемо людьми,
Так, либонь, зручніше.
Дехто ноги розмина,
Потира хтось руки.
– Ну й робота ! Ну й нудна !
Хоч вмирай від скуки !
– Барбі, кралечко моя ! –
Клоун ледь не плаче.
– Як тебе кохаю я –
Ти того й не бачиш.
Нас з тобою з дня на день
Можуть розлучити:
Чи тебе, а чи мене
Може хтось купити.
Ти й не дивишся на мене.
За що мені кара ?
– Йди до мавпи. Бач, сумує.

4.
Оце тобі пара.
– Ха-ха-ха, – сміється слон
Й плеще по колінах.
Та звучить вже кселофон,
Чути піаніно.
Заєць бубон в руки взяв –
Зараз будуть танці.
– Веселімось, – хтось сказав,
– Посумуєм вранці.
– Це не мала б я роботи !
Чого сумувати ?
Ні проблем, ані турботи,
Тільки танцювати.
Вибива ведмідь гопак –
Курява аж в”ється.
Крокодил, хоч і хижак,
Але й він сміється.
Черевики зняв ведмідь
І танцює босий.
Раптом півень як гукне:
– Кукуріку ! Досить !
Ще ввімкнули телевізор,
Послухали вісті,
Потім чемно поставали
На своєму місці.
І не знають продавці,
Що приходять вранці,
Як всі іграшки оці
Кружеляють в танці.
Всюди тиша. Все в порядку.
Всі у сторожа ключі.
І кому прийде на гадку,
Що тут діялось вночі ?
І якщо комусь присниться,
Хто б на теє зважив ?
Це маленька таємниця
Наших персонажів.
Підморгнув ведмідь до вовка,
А слонові – мавпа.
І вже зовсім без причини
Вмить погасла лампа.
Барбі щось ніяк не може
Вичавить усмішку:
Їй ведмідь вночі у танці
Наступив на ніжку.