КИЦЯ ЧЕПУРИТЬСЯ

Наша киця чепуриться
Біля дзеркала два дні.
Дуже хоче наша киця
Покататись на коні.
Ми її візьмем з собою,
Як поїдем з татусем.
Покатаємо по полю
Та й додому принесем.
Тільки матінка свариться:
– Все це вигадки твої.
Наша киця чепуриться,
Бо у гості ждуть її.
Ще не бачила такого,
Ще такого не було,
Щоби кицю везли верхи
Чи у поле, чи в село.
Може так перелякатись,
Що й додому не прийде.
Буде дряпатись, кусатись.
Потім хто її знайде ?
Фантазер ти – річ відома.
Ну і далі фантазуй.
Ми лишаємося вдома,
Ти ж собі подорожуй.
Хоч на возі, хоч на санях,
А хоч верхи на коні.
Не до смаку та мандрівка
Ані киці, ні мені.

************

Котик сіно косив,
Свого сина просив:
– Ти мені гляди,
Далеко не ходи,
Бо у полі – дядьки,
А у рові – будяки.
І десь зовсім близько
Може бути лиска.
А он біля хати
Псисько кудлатий.
Зловить маленьке –
Не врятує й ненька.
Он іде господиня,
Наша тітка Мариня,
Несе їсти косарям,
Може, вділить щось і нам.
Борщу та каші,
Як їдять наші,
Шматочок ковбаси,
А більше не проси.
А для тебе, малюка,
Наллє ще й молока.
На сонечку грійся
Й нічого не бійся.

КОТЯЧА НАУКА

Біг пес
Через овес,
А дві киці –
По пшениці,
Найхитріша –
Найспритніша.
Шасть до комори !
Впіймала мишку –
Та й на гору !
З горища на двір –
Оце так звір !
-Треба малих вчити,
Як мишей ловити.
Справа хоч і проста,
Треба вчитись на кота.
Можна й спати на скрині.
Та набридне господині –
Не дасть м”яса ні шматка
І ні краплі молока.
Бо, якщо ти – дармоїд,
То за що тобі обід ?
Я наїлась досхочу
Найсмачнішого борщу,
З”їла кашу і м”ясце,
А тепер ось за це
Зловлю мишу ще й щура.
І вам, котики, пора.

ПРО ЛЕДАЧОГО КОТА

Опівночі серед тиші
Із комори вийшли миші.
Стали думати-гадати,
Як би їм кота впіймати.
Кіт той трохи був ледачий.
І не чув він, і не бачив,
Що вночі посеред тиші
Із комори вийшли миші.
Він собі дрімав гарненько.
Було сухо і тепленько.
Притуливсь до батареї,
Як до матінки своєї.
Уві сні не гаяв часу:
Їв і шинку, і ковбаси,
Спав, згорнувшись у клубок,
Як маленький колобок.
Тут одна спритненька мишка
Учепилася за хвіст.
– Ой, – сказала мишка нишком,
– Він нас зараз всіх поїсть.
Друга виждала хвилину –
І заскочила на спину,
Ну, а третя, реготуха,
Умостилася за вухом.
Тут всі миші осміліли
Й на кота гуртом насіли.
– Хоч кота ми не з”їмо,
Трохи шерсті натнемо.
З”яжем нашим мишенятам
І панчішки, і штанята.
– Ну й смішна затія ця:
Кіт в нас буде, як вівця.
Тут прокинувся котисько –
І не віриться йому.
– Миші ! Так нахабно близько !
Знахабніли ! А чому ?
Як тріпнеться – миші врозтіч.
Все ж попалася одна.
А у нього зубки гострі.
Хрум – і вже її нема.
Утікали миші шпарко:
Хто в комору, хто у шпарку.
Облизався наш Мурлика.
– Вас ніхто сюди не кликав.
Ач, їх скільки розвелось !
Наведу порядок ось !
Знав тепер він, що робити:
Треба всіх переловити,
Бо коли ледачий кіт,
Миші роблять що неслід.