ЗАЗДРЮ

Я заздрю молодим.
У них нема печалі.
У них ще не було
Минулих передгрозь.
І ранків зі слізьми
Вони не зустрічали,
І плакати навзрид
Ще їм не довелось.

Я заздрю молодим,
Бо їхні дужі руки,
Бо їм під силу все,
Усе їм до снаги.
Вже виросли сини,
Вже підросли онуки,
І скоро річка вже
Ввійде у береги.

Я заздрю молодим.
Життя моє прожито,
Та серце любить ще
І ще душа жива.
Вже шістдесят п”ять раз
Посіялося жито.
Дай, Боже, пережить
Ще не одні жнива.

А спогади пливуть,
Оновлюючи душу,
І білопінний цвіт,
Неначе легкий дим …
Набачилась всього.
Але признатись мушу:
Я заздрю молодим.
Так заздрю молодим …

Я МАЛЮЮ СВІТ

МАЙЖЕ НІЧ

Був пізній вечір, майже ніч.
Ще десь озвалася пташина,
Чиясь заплакала дитина –
І тиша знов торкнулась віч.
Родилась пісня, наче птах,
І вже ось-ось злетіти хоче,
Та шкода тиші їй і ночі.
Так і завмерла на устах,
Як перепілка у житах.
Так п”янко пахне матіола –
Аж нахиляються зірки
Вдихнути пахощі спроквола –
І миготять на всі віки.
Вже майже ніч. А я не сплю.
Ще може вірш якийсь напишу.
Я п”ю оту дрімотну тишу,
Бо я живу, бо я люблю.

ЧЕКАЙ МЕНЕ, МОРЕ

Чекай мене, море, чекай,
Я до тебе прийду, поговорим.
Ти поділишся смутком і горем,
Тепла хвиля хлюпне через край.
Чекай мене, море, чекай.
Ти вже скучило, мабуть, за мною.
Ти приходило в сни глибиною
І сягало аж за небокрай.
Чекай мене, море, чекай.
Не спи і не бийся штормами.
Приїду до тебе – і край.
І радість хлюпне поміж нами.
Мене ти впізнало ? Це я !
І чайка здивовано крикне,
І лагідна хвиля твоя
Мене обніме і поникне.