Своя в нас пісня…
Недавно учні та педагоги нашої школи мали нагоду прекрасно відпочити і збагатитися духовно?: до нас завітав дует- подружжя- Тетяна Фролова та Лайош Молнар.
Цих талановитих людей об’єднала терпимість до примхливої долі, велика любол до музики, поезії, пісні.
Поезія Тетяни- проста, доступна і водночас бентежна, а ще поетеса прекрасно співає. Вона є солісткою ансамблю «Струмочок».
Тетяна і Лайош унікально поєднали свої таланти, адже пан Молнар- чудовий бандурист. «Творче подружжя» виступало уже в багатьох школах, інститутах, училищах і університетах нашої області.
Учнів й учителів зачарував солодкий і ніжний голос поетеси і виконавиці Тетяни під мелодійне звучання бандури Лайоша.
Особливо припала всім до душі інтимна лірика та дитячі вірші поетеси .
Щирою подякою від учнів та їхніх представників, гарячі оплески цікавим і талановитим гостям.
Ми дивувалися, як вони так сильно можуть любити життя, і так вірити у себе, свій народ. Цього багатьом слід повчити.
Тетяна Скоропад учениця8 класу Воля-Висоцької неповно середньої школи.
«Відродження» 4 квітня 2001 року.
Співаймо хором, люди…
П’ять років у житті людини – це лиш мить. Від 55 років до своїх 60 незряча поетеса, прозаїк, піснярка видала сім ваговитих збірок поезій, прози, казок…
До ювілею вона підбила цей вельми короткий час творчості жартівливою і водночас серйозною поетичною самопосвятою, у якій ніби признається, що доспівала своє…
Про що хотіла сказати? Що творчість закінчена? А чи просто про те, що досягла поставленої мети? Сказати важко, бо її енергія і самобутній талант струмують потужним життєдайним джерелом. Вона стала знаною і шанованою не тільки в Україні, ай у Європі. Шанувальники творчості Тетяни Фролової всіляко сприяють, аби її твори швидше дійшли до людей, спраглих у щирому і теплому поетичному слові.
Її творчість розпочиналась співом у вокальному ансамблі УТОС “Струмочок” понад 35 років тому. Багато його учасниць не бачили своїх слухачів, але відчували їх серцем і чули шквал бурхливих аплодисментів за високопрофесійну виконавську майстерність. А скільки Тетяна дала концертів зі своїм чоловіком кобзарем Ларошем Молнарем. Де не бували вони удвох»?
У ювілейні дні поетеса звітувала перед своїми земляками на Тернопільщині у Білозірці, в обласному центрі. Творчий звіт відбувся також у будинку культури Львівського увп УТОС. Вшанувати талановиту поетесу прийшли представники громадськості, Тернопопільського земляцтва у Львові, кобзарі з усіх усюд України, зарубіжні друзі і численні шанувальники її творчості. Від обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, який був спів спонсором однієї із творчих збірок, також було озвучено вітальний адрес і квіти.
Стало прикро, що це не було помічено колегами-поетами, які у своїй творчій спілці могли б мати цей творчий діамант. Можливо, зневірилися у своєму житті поезії через економічні негаразди?
Далебі, творчість живе, вона турбує і пробиває собі дорогу до сердець людей, кличе їх до спільності у своїй державі та уславлення її.
Борис Машталярчук.
«Повір у себе», 1-31 травня 2001 року.
ТВОРЧИЙ ЗЛЕТ ТЕТЯНИ ФРОЛОВОЇ
Поети народжуються навесні – саме тоді Бог обдаровує їх тим поетичним даром, таїну якого осягнути не може ніхто.
Цьогорічна весна, заквітчана Великоднем, для поетеси Тетяни Фролової є особливою, – 22 квітня їй виповнюється шістдесят.
На білому світі все меншає прихистку для поетичного слова. У час ринку розваг, всесвітньої техногенної прагматично-комп’ютерної задухи, коли ігноруються християнські заповіді, стає закономірним існування людей без душ, а людства – без мистецтва. Головне, що емігрувати від цього нікуди -хіба що у власну творчість. Тому теперішня поезія виживає не завдяки, а всупереч обставинам. І хоча зараз реліктом є людина, яка пише, та поезія твориться.
Людина, яка вже доволі повно збагнула гіркаво-солодкий смак життєвої реальності, Тетяна Фролова доносить слово до наших душ не лише на папері, а й перед реальними слухачами й поцінювачами поезїї в залах, аудиторіях, клубах, разом зі своїм чоловіком кобзарем Лайошем Молнарем, який надихає людей натхненною кобзарською думою і піснею.
Тож зичимо від редакції «Повір у себе» славній поетесі України, на превеликий жаль, ще не членкині Національної спілки письменників України, Тетяні Фроловій міцного здоров’я, щастя і многая літ служіння українському народові. Хай Ваше цілюще поетичне перо воскрешає у людських душах оптимістичні думки та прагнення до розвою весняних радощів на життєвому полі.
З роси і води Вам, ювілярко, і широкого гостинця у члени Національної спілки письменників України!
Кредитова спілка «Софія» на звітній конференції на стендах виставила книжки Тетяни Фролової.
Далі добірка віршів Тетяни Фролової.
«Повір у себе» 16-30 квітня 2001 року
ПОЕТЕСА З-ПІД БІЛИХ ЗІР
Тернопільський краєзнавчий музей, Інститут національного відродження України й Тернопільський осередок Наукового товариства імені Шевченка провели літературно-мистецький вечір, приурочений до 60-річчя від дня народження талановитої української поетеси з села Білозірки Лановецького району Тетяни Фролової, котра мешкає у Львові.
Вечір почався високомистецькою композицією ансамблю Львівського відділення Українського товариства незрячих “Струмочок”, яка складалася з найкращих пісень українських композиторів, серед яких не загубилися І пісні на слова й музику ювілярки. Пісні перепліталися з віршами Фролової у виконанні авторки та учасниць ансамблю.
Слово про поетесу, прозаїка, співачку і композиторку з Білозірки випало виголосити мені. Й прагнув змалювати образ натхненної мисткині-патріотки та мужньої людини, яка перемогла тяжку біду і с для всіх нас прикладом.
Вірші ювілярки читали заслужена артистка України Віра Самчук і тележурналіст та літератор Ярослав Гевко, автор телефільму про поетесу.
Ще одну незабутню композицію створила Тетяна Фролова разом із своїм чоловіком — кобзарем і композитором Лайошем Молнаром. їх об’єднує не тільки спільне горе, а й творчість. Солінізантка читала власні вірші, разом із Лайошем співала його пісні на свої слова, чоловік виконував лемківські співанки тощо.
Щедрим був музичний дарунок для визначної землячки від уславленого ансамблю Тернопільської філармонії “Візерунок” яким керує Мирослав Бабчук (солістка Світлана Покидько), а також учнів Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв, що буквально зачарували своїм мистецтвом:
Євгенії Згурської (спів), Софійки Мийник (скрипка), Артемка Замкова (віолончель), Олі Магац (бандура), Наступі Брездень (фортепіано).
Щиро привітали ювілярку директор краєзнавчого музею Венедикт Лавренюк, учителька Тернопільської школи для незрячих Ганна Богатирьова, працівники управління соціального захисту та фонду Інвалідів Ірина Базилввська і Володимир Качановський. Відомий графік Ярослав Омелян подарував поетесі створений до цього вечора екслібрис.
“Я СТОЮ НА СПЛЕТІННІ ВІКІВ І ЕПОХ…”
Христос воскрес!
Провидінням Божим ювілей прекрасної української поетеси Тетяни Фролової випав на світлий воскресний час. І це глибоко символічно, адже кожним своїм рядком поетеса утверджує християнську істину, без якої не було б нашої віри — Христос воскрес!
Учімося у цієї незвичайної жінки. Навертаючись до Бога, до церкви, не охаймо і не ахаймо за кожним словом “Боже ж мій, Боже!” Нехай кожне наше слово волає до Бога своєю суттю, а не взиванням Його імени всує, бо гріх се є. Не забуваймо, що спочатку було Слово і Слово було Богом.
Та коли усе наше єство прагне створити власну молитву в поезії, тоді творімо її. І знову вчімося у нашої поетеси! Бо хто ще так картає нас, недолугих, іменем Христа, як вона. У переддень творчого вечора Т.Фролової під час засідання ювілейної Гнатюківської комісії я запросив присутніх на цей вечір. Слово взяв відомий тележурналіст та літератор Ярослав Гевко і прочитав дивовижного вірша Фролової “За що ти, люде, розіп’яв Ісуса? Всі були вражені. Ось ці рядки:
В глибінь віків заглянути боюся,
Та вже душі не стримати порив,
За що ти, люде, розіп’яв Ісуса?
Хіба зате, що Він добро творив?..
Не спинені чорнобильським відчаєм,
Ми славимо, о Господи, Тебе.
І кожен день Ісуса розпинаєм,
Як не Ісуса, то самих себе.