Про лицаря й поета (в одній особі) О.Д.

Де є триста левів,

Там є і левиці –

Це не вигадка і не сон.

І знайшовся один

Романтичний лицар,

Що склав про них пісню,

А може шансон.

 

Подумала одна

Поважна левиця:

«Ах, який

Романтичний лицар!

Живе він у місті лева.

Жаль, що я не королева.

Я приручила б його –

І мала б поета свого.

Та чи захоче

Відважний той лицар

Просту левицю?

Ах!

Таке буває в казках».

 

Триста левиць

Закохалися в поета.

А що поет?

Він би для кожної з них

Написав би сонет.

І хоч поет той

Лицарем був з давніх літ,

Але реально,

Дуже реально,

Дивиться він на світ.

Він зміркував,

Він зрозумів,

Що того робити не слід.

Триста левів –

То вам не жарти.

Кожен з них

Чогось-таки вартий.

І що ж поет?

Сховав до шухляди

Написаний ним сонет.

 

Є тут ще

Невеличка проблема –

Левиці про неї мовчать.

Що той поет

Всупереч теоремам

Любить гарненьких дівчат.

Кожна з них

Схожа на левицю,

Прибрана, як на свято,

Та серед хлопців,

Знає те лицар,

Левів не так вже й багато.

Кожній з них

Присвятив би сонет,

Та знає поет:

Того робити не можна,

Бо дівчина кожна –

Майже королева

І дивиться на нього, як на лева.

 

Славному гідромету на згадку

(Що можемо, те й даруємо. Зате, щиро)

Хтось про політику, а я про гідромет

І про примхливі пустощі природи.

Як музика, хвилюючий момент:

По радіо звучить прогноз погоди.

Десь, мабуть, тут захований гіпноз,

А може і хмільного трунку чаша.

Як часом і не справдиться прогноз,

То знаю я, у тім вина не ваша.

Таке життя. Веселе і сумне.

Нікуди нам не дітись від природи.

Дивує і захоплює мене,

Коли почую я прогноз погоди.

Чого чекати нам? Тепла чи гроз?

Чи ще якихось витівок природи?

Якщо  коли й не справдився прогноз,

Ну що ж, то примхи нашої погоди.

Якщо комусь із вас на повезло,

Якщо у когось доля нещаслива,

Хай змиє дощ всі прикрощі і зло,

Хай на землі тоді проллється злива.

Нічого вам нового не скажу.

Дай, Боже, нам частіше жартувати.

Почути хочу я Надію Жук,

І Савченко, і Дімову, і Хватик.

Ми ще зустрінем не одну весну,

А за весною й літо недалеко.

Я чути хочу Любу Кузьміну,

І Банаха, і Халу, і Карпеко.

Поміж старих, поміж нових пісень

Зринає раптом думка філософська:

Для мене добрий розпочнеться день,

Коли в ефірі Оленька Носовська.

Природі нам нічого не шкода:

Ні сонця, ні дощу, ані негоди.

Нехай живе наш славний Кульбіда –

Великий маг примхливої погоди.