Сумні реалії. Без містики

Хтось в раю перебуває, хтось у пеклі.

Дослухаються вони до наших реплік.

І сміються над земними проблемами,

Над нашими аксіомами і теоремами.

Як гроші заробити і на що їх потратити.

Не журимось, куди можемо потрапити

Потім, коли Бог нас до себе покличе.

Чи не відверне від нас своє обличчя?

У потойбічні вони все бачать.

Розуміють, що це нічого не значить:

У кого труна дешевша, у кого дорожча.

А може б краще нам піти на прощу

Та й помолитися за їхні душі,

За тих, хто помер на морі й на суші.

Та й за свої помолитись не гріх.

У відповідь сміх.

І я ховаю роздуми власні.

Нічого не зробиш. Ми люди сучасні.

І якось не личить нам,

Бізнесменам, політикам, балакунам,

Вдаватись в релігію та у містику,

У філософію та казуїстику.

Чи Бог є, чи нема – сперечатись дарма.

Один боїться Божої кари,

А другий вірить тільки в доляри.

Та зараз не про те йдеться.

Для дискусій завжди тема знайдеться.

Як стати депутатом

Або хоч кандидатом.

• А ти про прощу. Сором слухати.

Ті, хто помер…Пощо їх рухати?

Нехай з Богом спочивають

І за нас молитися не забувають.

Треба бути не тільки вдячними,

Але й обачними.

Поховали почесно, без економії,

Скорчили жалібні фізіономії,

Пом’янули – та й досить.

Життя свої корективи вносить.

Зараз ніколи розводити сентименти.

Міняється влада і президенти.

Треба вважати, щоб не прогавити:

Кого підтримати, на кого ставити.

А на небі все стабільно,

Все спокійно, все постійно.

То хмарно, то ясно, то знову дощ.

Ніяких революцій, ніяких площ.

Ще встигнемо помолитись.

А зараз аби похмелитись.

Рай і пекло – це трохи смішно.

Але і втішно,

Що в потойбічні й для нас щось знайдеться,

Якщо вмирати колись доведеться.

Та ми вмирати не спішимо.

Ми ще тут трохи погрішимо.

А там… Зуміємо якось влізти.

Серед нас демократи і комуністи,

Радикали і регіонали.

Не може бути, щоб ми програли.

А містика – то не для нас.

Не той тепер час.

Говорили всі дуже розумно.

Та від тих балачок трохи сумно.

Бо, що не кажіть, а визнати треба,

Що доля людини залежить від неба.

Від Божої волі, від наших вчинків,

Від нашого засіву і ужинків.

Мусить мати впевненість людина кожна,

Та ігнорувати Бога ніяк не можна.

 

 

Пошануй хоч тепер

Чи не снилась тобі твоя мати,

Заблудившись між снів восени?

Як присниться, дасиш мені знати.

Я навчилась розгадувать сни.

Якщо сниться сумна, помолися,

Якщо сниться весела, згадай.

І нікому, нікому, дивися

Свої сни на поталу не дай.

Що не вмів при житті шанувати,

Пошануй хоч тепер. І поплач.

Чи не снилась тобі твоя мати?

Якщо снилась, то ти їй пробач.

Вона хоче тебе з того світу

Від гріха і від скверни спасти.

Не шкодуй їй молитви й привіту.

Вона мати. І ти їй прости.