* * *
Не шукай мене ніколи
Ні у лісі, ні у полі, –
Не гукай, не клич.
Я – твоя розкута воля,
Я – твоя щаслива доля,
Дзеркало твоїх облич.

Ти мене знайти ще можеш,
Коли бідному поможеш
У його біді.
Як заквітне пишним квітом
Мого краю тепле літо,
Може, я прийду тоді.

Хочу я тебе такого,
Щоб не кривдив ти нікого,
Погляд не ховав,
Щоб тобі на перехресті
Зустрічались люди чесні,
Й кожен руку подавав.

Ти тоді мене покличеш,
Як знайдеш своє обличчя –
З-поміж всіх одне.
Пошукай у лісі, в полі,
Попитай своєї долі, –
Може, ще знайдеш мене.

* * *
Чекай мене
У тихому світанні,
Чекай мене
У присмерку ночей.
Чекай мене,
Бо я – твоє кохання,
Незгасний сум
Ясних твоїх очей.

Люби мене,
Бо я – твоя єдина.
Люби мене й нікому не віддай –
І я прийду,
Як білий сніг, невинна,
Лиш тільки ти
Люби мене й шукай.

Люблю тебе,
Не бачивши ні разу.
Люблю тебе
І знаю, що ти є.
Нам стрітися б
Без простору і часу,
Бо сил моїх
На більше не стає.

Я ПРИЙШЛА
Прокинься, я прийшла.
Я – сон твій, я – омана.
Ти так мене чекав
Із далечі доріг…
Із присмерку років,
Із терпкого туману…
Ти кликав – я прийшла,
Бо ти мене зберіг.

Торкнися губ моїх
Жагучим поцілунком,
Торкнися моїх рук –
Я справжня, я жива.
І тисячі разів
Земля повторить лунко
І мрії потайні,
І трепетні слова.

І як мене зовуть?
Надія? Чи Марія?…
Сама не знаю я…
Та знаю, що я є…
Я – подих твій палкий,
Твоя стражденна мрія…
І я прийшла в твій сон
Чи у життя твоє.