Зачерпніть води в долоні!

ВІРШІ ДЛЯ ЮРАСИКА
* * *
У бабусинім дворі
Засвітились дві зорі:
Одна – на небі,
Друга – в криниці.
Друга – в криниці,
В чистій водиці.
Хочеш – напийся,
Хочеш – умийся.
Витирайся рушничком –
Й почитаємо гуртом.
Про котика – ласуна,
Про зайчика – хитруна,
Про коника – стрибунця…
Від початку й до кінця.
Почитаймо книжечку –
І мерщій у ліжечко.

* * *
– Білочко, білочко,
Стрибни вниз із гілочки.
Білочка сміється –
В руки не дається.
Їй би тільки смішки!
Краще кинь горішки.
Білка хвостиком крутнула,
В мене шишкою жбурнула.
“Ти горіхів не проси –
Назбирай і принеси.
В кошик висиплю горіхи
Білченятам для потіхи”.

* * *
В кошеняти горе:
Ковбаса в коморі
Крутиться хвостате:
Як її дістати?
Якби була мишка,
То пролізла б нишком.
Та що можна мишці,
Не годиться кішці.

Може попросити,
Щоб дали вкусити
Любій своїй киці.
Ковбаси з полиці.
Якби була мишка,
То пролізла б нишком.
Та що можна мишці,
Не годиться кішці.

ПРО ХОМ’ЯКА
Жив у клітці хом’як.
Не співав він ніяк.
Не нявчав, не гарчав,
Так сидів і мовчав.
Що давали, те й їв,
Молоко часом пив.
То ж, мабуть, в хом’яка
Тиха вдача така.
Але якось вночі,
Як усі втікачі,
А чи сяк, а чи так,
З клітки втік наш хом’як.
Тільки лячно Хомі
У великім домі,
Він до клітки вже звик,
Й Хома – шмиг в черевик!
Вранці Оля шука
Втікача – хом’яка.
Потім мама і я,
Потім ціла сім’я.
Всі шукали – дарма:
Був хом’як – і нема.
А Сашкові вже час
В школу йти, в перший клас.
Як щоранку він звик
Ногу шур в черевик.
А хом’як з-підтишка
Кусь за палець Сашка.
“Ой,- здійняв хлопець крик, –
Влізло щось в черевик!”
Ну й раділи всі як,
Що знайшовся хом’як.

ПРО ВЕДМЕЖАТКО
У малого ведмежатка
Є і мама, є і татко.
Тож синочка – пустуна
Бавить мама не одна.

Але часом вдвох із татком
Не справлялись з ведмежатком.
Неслухняне ведмежа
Ні на кого не зважа.

Просить мама: “Вгомонися,
Вже морози почалися”.
Повкладалися в барліг,
Щоб синок із ними ліг.

Але спати він не хоче:
Подивився б він охоче
І на зиму, і на сніг,
А вони його – в барліг!

Він пручається, тікає,
А матуся не пускає,
Просить лагідно: “Засни!
Не надовго – до весни!”

По голівці гладить татко:
“Посмокчи, синочку, лапку!”
Він притих, він позіхнув –
Й не помітив, як заснув.

Так проспить він у барлозі
І хуртечі, і морози.
Встане тільки навесні.
Ви хотіли б так чи ні?

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − 10 =