Я ТАК ХОТІЛА МАТИ ДОНЮ
Сходить місяць над водою,
у криницю загляда.
Що ж ти плачеш, моя доню ?
Ти така ще молода.
Ніч заснула на покосі.
Розкажи свої жалі.
Ти така ще гарна й досі,
найгарніша на землі.
Ще твій усміх – хлопцям згуба.
Може, дам пораду я.
Ну … не плач же, доню люба,
хоч ти доня й не моя.
Бо не я тебе купала,
підглядала твої сни.
Я хотіла доню мати,
а вродились три сини.
Три сини – як соколята …
Богу дякую за них.
Я хотіла доню мати,
а судились три сини …
Три сини – то чисте диво.
Ну, а ти … побудь моя.
Може це й несправедливо,
але й досі хочу я
мати доню. Хоч часину !
Хоч чужу, як не свою …
Я твій сон, моя дитино,
в колискову перев”ю.
Заплету барвінком, м”ятою,
заклечаю чебрецем …
Сходить місяць понад хатою,
загляда тобі в лице.
ЩО МИ СКАЖЕМО ДІТЯМ
РОЗЛУЧЕННЯ
– І навіщо ми все це затіяли ?
Що розлучення нам принесе ?
Разом вчилися, вірили, мріяли,
А тепер обірвано все.
Кожен з нас мусить жити заново
І новий будувати дім.
У житті нам обом не таланило.
Що ж, надумали – то ходім.
Обірвемо останні ниті,
Що ще досі в”язали нас …
Тільки що ми скажемо дітям ?
Ти подумай, доки є час.
– А хіба їм щось треба казати ?
Так … роз”їдемось – і шабаш …
– Ну а як же ! Вони мусять знати,
Запитають, де тато наш.
– Ну … придумай сама, що хоче.
Тільки дуже мене не картай.
Навернулися сльози на очі.
– До побачення ! Ні … прощай …
Обірвалося щось назавше,
Мов на рані живі ще шви.
І, ні слова вже не сказавши,
Розлучатись вони пішли.
В квартирі затишно й розкішно,
В бокалі піниться вино …
Замкнула двері і поспішно
Забридле дивишся кіно.
Ви розлучилися сьогодні –
І він додому не прийшов.
Між вами прірва чи безодня,
Там, де колись була любов …
А ти не втратила надії:
Чогось чекаєш, та дарма.
Самотнє серце не зігріє
Любов, котрої вже нема.
Вино чомусь самій не п”ється,
Лиш тільки тугу наганя.
Здається … Ні, то лиш здається:
Хтось тихо двері відчиня.
Ти до кінця ще не збагнула,
Ще не повірила в біду.
В тобі живе твоє минуле,
А за вікном вітри гудуть.
Ти знову плачеш, знову плачеш,
А сльози, любко, не вода …
Ну як він того не побачив,
Що ти така ще молода ?
Ти молода така і гарна,
Тобі ще дивляться услід.
Його чекати – справа марна,
У нього серце, наче лід.
Ще буде сніг, ще будуть грози
І каяття без вороття.
І кожний спогад – то лиш сльози.
Та не спиняється життя.