В ГОСТІ ОСІНЬ ЗАПРОШУ

 

Я сьогодні самотня-сама,

більш  нікого зі мною нема.

В гості осінь запрошу,

і сумну, і хорошу.

Що вона мовчазна – то дарма.

Дощ чекає її  за вікном.

Ми удвох сидимо за столом.

Жовте листя гортаєм

і на ньому  читаєм

те, що роки писали пером.

Тихий спогад струною бринить.

Запече щось, а щось заболить.

Заспіваєм, заплачем,

ворогам зло пробачим.

Може й нам колись Бог щось простить.

Мій сьогодні мовчить телефон.

Добрий настрій – то мій камертон.

Осінь сумно мовчала.

Я її проводжала

на холодний і мокрий балкон.

 

КУПИ МЕНІ ОСІННІ КВІТИ

 

Ти купи мені осінні квіти,

Дай мені востаннє зацвісти.

Вже пожовкле листя ронять віти.

Ти мене до осені пусти.

З нею подружилися ми здавна,

Хоч вона сумна чомусь, як я.

Та вона така до болю славна,

І моя, до розпачу моя.

Те, що народилося весною,

Мабуть, дозріває восени.

В квітні ми зустрілися з тобою –

В листопаді поєднались ми.

Про любов не треба говорити,

Про любов ти краще заспівай.

І мені сумні осінні квіти

Купувати ти не забувай.

В тебе я закохана ще й досі,

Хоч у мене в косах сивина.

Ходить під вікном самотня осінь,

Лагідна, заплакана й сумна.