Солоспів

***
Я не знала тоді
Ані вроди твоєї, ні імені.
Та було вже несила,
Бо пісня просила:
“Повір мені!”
Я послухала пісню –
І слову твоєму повірила.
І всі сумніви миттю
По білому світу розвіяла.
Зорею спалахни
Чи сонцем засвіти.
Не бійся вишини,
А бійся самоти.
Я папороть знайду
У ту купальську ніч.
На щастя чи біду
Мене поклич.
Тільки коси мої
У руках у твоїх
Заблудилися.
Поцілунки мої
На губах на твоїх
Розгубилися.
Тільки пісня твоя
У душі у моїй
Залишилася.
Тільки серце моє
За тобою, мій любий,
Зтужилося.
Зорею спалахну,
І сонцем засвічусь.
Незнане осягну
І знаного зречусь.
З тобою я піду
У ту купальську ніч.
І папороть знайду –
Ти лиш поклич.

НАЧЕ ЛЕБЕДІ БІЛІ

Ми з тобою удвох, наче лебеді білі,
Все шукаємо захист у рідних топіль.
Тільки лебеді в вирій собі полетіли,
Ну а нам, ну а нам не летіти звідсіль.

Летимо, летимо
По дорогах життя.
Летимо, летимо
І нема вороття.

Летимо, летимо у надії й тривозі.
Зберігаючи в душах весняне тепло.
Якщо втома знесилить мене у дорозі,
То підставиш мені своє дуже крило.

Летимо і тоді, коли крила зомліли,
І з зими у весну повертаємо знов.
Дай нам, Боже, на двох лебединої сили,
І пошли нам на двох лебедину любов.

***
Ти відпусти мене
З полону губ твоїх,
Ти відпусти мене
Від твоїх рук.

І не питай мене,
Чи повернусь до них,
Чи повернусь до них
З поміж розлук.

Я зорею заквітну у небі,
Соловейком в саду заспіваю,
Тільки от, чи повернусь до тебе,
Я не знаю, не знаю, не знаю.

За мною не сумуй,
Не будь на самоті,
І не ховай в душі
Свою біду.

А якщо схочеш ти
Торкнутись кіс моїх,
Тоді поклич мене –
І я прийду.

І зорею заквітну у небі,
Соловейком в гаю заспіваю.
Тільки от, чи повернусь до тебе,
Я ще поки не знаю, не знаю.

***
Ніч обпікала мене
Полум’ям пристрасних мук.
Ніжне тепло твоїх рук
В спогаді досі живе.

Вітер торкнувся чола,
Ніби промовив: “Отямся!”
“Смуткові я не піддамся,” –
Вітру я відповіла.

Мовчки дивлюся у ніч,
Думкою тугу мережу,
Іншому я вже належу,
Більше мене ти не клич.

Легке тремтіння пройшло,
Десь за вікном по гіллі.
Млосне липневе тепло
Сіяла ніч по землі.

***
Чи наснилося,
Чи намріялось,
А, можливо, так просто здалось…
Не здійснилося
І розвіялось,
Все розтануло
І не збулось.

Не від вроди я,
Не від імені –
У п’янкому полоні була…
Ти скажи мені,
Заспівай мені,
Ким для тебе я стати могла.

Очеретами
Втаємничена,
Знає річка мій смуток і біль…
Ти знайди мене,
Ти поклич мене, –
Може стану в пригоді тобі.

І від слабкості,
І від розпачу
В тебе випрошу краплю жалю.
Я люблю тебе,
Я люблю тебе,
По-жіночому просто люблю.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen + 17 =