ПРО СВЯТЕ

 

Благослови

Серпнева лагідність полів,

А літо – як спекотна жінка.

Десь вітер в розкоші зімлів.

Летіла обважніла бджілка,

У вулик несучи нектар –

Свою таку солодку ношу.

Я за людей у Бога прошу:

Благослови бджолиний дар.

Благослови цей білий світ:

Комаху, пташку і билину,

І ту занедбану людину,

Котрій у мирі жити слід.

Благослови і цвіт, і плід,

І роси, і холодні води,

Й людину – часточку природи,

Для неї ти створив цей світ.

 

Поєднай мене з Україною

Постав мене, Боже, билиною в рідному краї,

Вербою чи кленом, чи ясеном, чи тополиною.

Хай вітер знайомих з дитинства пісень наспіває.

Ти тільки навіки мене поєднай з Україною.

Ту землю навчила любити мене моя мати.

А батько навчив дослухатись до рідних пісень.

Дай, Боже, мені в ріднім краї билиною стати,

Відчути сповна і ту ніч, і той сонячний день.

Дай сил мені, Боже, і поза житям прислужитись

Своєму народу. Чи віттром, чи, може, калиною,

Дай хвилею, піснею, росами в світі пожити,

Якщо не дано вже довіку прожити людиною.

Нехай залишається світ і прекрасним, і білим,

Хай ангел летить над землею дзвінкою пташиною.

А може, і я промайну вітерцем легкокрилим.

Ти тільки навіки мене поєднай з Україною.

 

Бог подарував нам слово:

Тобі й мені, йому і їй…

В нім- материнська колискова

І суворе ворогу,

– Не смі».

Пестливе «мама», рідне- тату,

Як пісня серця- Україна,

Воно зігріло пустку-хату,

Й відродилася руїна.

Ниви його в твоєму серці,

Ту легку і пронесу ношу,

Не продавай його за гроші,

І переможеш ти у герці.

 

Божого невидимого Сина

Не втомлюся ревно я молити,

Щоб не зникла з моїх віршів сила,

Що спроможна серце оновити.

Що спроможна душу окропити

Свіжою, живлючою водою,

Цілий світ любов’ю охопити,

Спраглою, жертовною любов’ю.

 

Забудуть люди, що таке війна

Хай буде тиша на землі, бо діти сплять.

Хай буде мир, бо діти посміхаються.

Вони на нас, дорослих, сподіваються,

Що ми захистимо їх від війни,

Що ми обережемо їхні сни.

Хай буде тиша на землі, бо діти сплять.

Хай будуть Ангели на білому крилі,

У кожної дитини охоронець,

І захисник її, і оборонець.

Хай не допустить Бог тяжкого лиха.

На землю хай зійде молитва тиха

І Ангели на білому крилі.

Забудуть люди, що таке війна.

Лиш не забудуть матері і вдови.

Впадуть на трави сльози полинові

І загірчать, як біль, як сивина.

 

Навчи нас, Ісусе

Хтось ходить по світу,

У пазусі носячи зло,

Гріха не боїться,

Бо в Бога не вірив ніколи.

І як же зробити,

Щоб зла на землі не було?

Добра треба вчити,

Мабуть, з початкової школи.

А може добро

Виплива з материнських грудей,

Оновлює душу

І скверни розвіює хмари.

Син Божий Ісус,

Що страждання зазнав від людей,

Простив їм усе

І в Отця не просив для них кари.

Навчи нас, Ісусе,

Як світ врятувати від зла,

Щоб став він добрішим,

Щоб стали добрішими люди,

Щоб квітка надії

Й любові між нас розцвіла.

Навчи нас, Ісусе,

Без тебе рятунку не буде.

 

Народе мій, розумний і великий,

Це не тобі гіркі мої слова.

Ти житимеш віддавна і вовіки,

І Україна-матінка жива.

Народе мій, як нація єдина,

Тебе ніякий ворог не зітре,

Бо ще не вмерла наша Україна

І віримо, ніколи не помре.