Прощальний вальс.

Ви самі ще не знаєте хто ви,

Вас чекають тернисті дороги.

Ави сьогодні злетіти готові-

До побачення, рідні пороги.

Схилились каштани у сумі,

Сумує за вами ваш клас.

Ви не учні мої, а друзі.

Ну як же буду без вас.

З вами свята вітали і будні,

І проблеми.

І злилося минуле й майбутнє

У життєві складні теореми.

Журитися з вами й радіти,

Я вірю, ще буду не раз…

Ви не учні мої, а діти.

Ну як же я буду без вас.

Кожна гілочка шле вам вітання,

Вас чекає тут кожна стежина.

Дайте руки мені на прощання-

Та розлука в житті не єдина.

Приходьте сюди неодмінно,

Згадати прощальний свій вальс…

Інші учні прийдуть на зміну,

Мені ж бракуватиме, вас.

 

Гостинці від котика(приказка)

Ходить котик по ринку,

Носить котик торбинку.

А в торбинці для малят

І цукерки, й мармелад,

І грушки, і пампушки,

І веселі іграшки,

Шоколадний зайчик

І хліба окрайчик.

Незабаром Іринці

Принесе він гостинці.

Сам щось трішки з’їсть

І казку розповість.

Казочка смішна

І зовсім не страшна.

Про хитру лисичку,

Про яблуньку-кисличку,

Про колючого їжачка

І про солом’яного бичка.

– Тихо. Я починаю

– Ті казки я вже знаю.

Ти нове щось пригадай.

Або на ось, почитай.

У бабусі повсякчас

Є нові казки для нас.

 

 

Дружимо з абеткою

 

А а

Шкода, що ананас

Не росте у нас,

Та зате ростуть тут абрикоси.

Якщо дядька Андрія попросиш,

Він таких тобі натрясе,

Він таких тобі принесе,

Яких ти не їв досі.

Айва – також цікавий плід,

Та тільки треба знати,

Коли її зривати.

Коли вже слід,

А коли ще не слід.

Апельсини – смакота,

Тільки їх купувати треба.

Та зате аличу

Зривай досхочу,

І ніхто не буде

Сваритися на тебе.

Мама скаже, що кисла –

То не біда.

Хіба цукру шкода?

 

Б б

Жив на світі бобер.

Може живе й дотепер.

Був той розумний бобер

Будівельник і інженер.

Заєць до бобра в гості ходив.

Заєць боброві пліт городив.

Тільки боброві все щось не так,

Бо він і сам до роботи мастак.

Заєць ішов через ліс.

Заєць ішов, не ховаючи сліз –

Чув за собою провину –

Дітям своїм він нічого не ніс.

Він сподівався, що вділить бобер

Йому за роботу морквину.

Але тут діло зовсім просте:

Морква в воді не росте.

 

В в

Варя вареники варила,

Варя Василя у гості просила.

Доки вареники варилися,

Варя з Василем сварилися.

Не сварилися, а сперечалися:

Кому вареники кращі дісталися.

В сметані чи в маслі –

Вареники класні.

З картоплею чи з сиром –

Аби їлися миром.

З вишнями у меду –

Аби їлись до ладу.

– Вареники смачні.

Докинь ще мені.

– Не плач, зимо.

Ми й тобі дамо.

Вистачить всім.

Я ж сама їх не з’їм.

 

В в

Ворона, котра все знала

Ворона вешталась по світу

І бачила багато див.

Не плутала весну із літом

І знала, хто куди ходив.

Ведмідь вечеряє у вовка,

Вепр до лисиці в гості йде,

А кіт потрапив в мишоловку.

Невже, бідака, пропаде?

Вона б його порятувала,

І похвалив би її двір,

Але ворона добре знала:

Кіт, хоч домашній, та все ж звір.

 

Г г

Гелгочуть гуси у дворі,

Гукають Галю школярі.

– Віджени, Галю, гусака.

З ним морока така.

Не дасть ступити й кроку.

Сторожа маєш, нівроку.

Гусак гелгоче,

Галя регоче.

Галас і гам.

Весело нам

І школярам.

 

К к 

Кротики і котики

 

Кротик котику сказав,

Що у нього безліч справ.

Треба ячмінь косити,

Картоплю копати,

Копи класти,

Кужіль прясти.

Треба зерна наносити в комору,

Щоб було що їсти в зимову пору.

Що восени покладеш,

Те взимку і знайдеш.

– Приходь, котику, пригощу.

Дам тобі зерна пригорщу.

– Тримай своїм.

Я таке не їм.

– А що ж ти їси?

– Шмат ковбаси,

Котлети і м’ясце –

Дуже смачно це.

Молоком запиваю –

І відпочиваю.

– Як не крути,

А коти – не кроти.

Господиня приготує,

Господиня нагодує.

І тепло, і ласка –

Не життя, а казка.

Зловиш мишку для забави –

От і всі котячі справи.

– Можу я й тебе зловити.

– Ні, не треба. В мене діти.

Хто їх буде годувати?

– А кротиха? Вона ж мати?

– В кожній нірці, в кожній хаті

У дітей є батько й мати.

У такій родині

Добре кожній дитині.

Давай мирно жити,

Будемо дружити.