30
Тим часом Петрик змушений був відпустити
дощиків комірець. Мусив відпустити, бо інакше мама
побачила б. А дорослі такого не люблять. І дощик
пішов собі до маленької парасольки, під якою ховалася
дівчинка з блакитними очима. Вона вже виглядала з-під
парасольки, бо Крапи дівчинка зовсім не боялася.
– Ку-ку, – сказав їй Дощик, а вона йому посміхнулася.
– У тебе дуже гарна парасолька, – сказав Дощик.
– Це мені мама купила. Вона і мені подобається.
Вона маленька і зручна. Я б з цією парасолькою кожного
дня ходила, але мама каже, що вона тільки від дощу.
– А ти знаєш, що та парасолька ще й чарівна?
– Та ну! Не знаю.
– А от послухай. Коли тобі захочеться, щоб пішов
дощ, виходь на вулицю зі своєю парасолькою – і я піду.
От спробуй.
– Я неодмінно спробую. Завтра ж.
І оченята сяйнули такою блакиттю, аж сонечко з-за
хмар виглянуло.
– Я так люблю дощ, що я тепер кожного дня буду
ходити з парасолькою.
– Таке може не всім сподобатися, – зауважив Дощик,
– тоді на мене нарікатимуть, що я іду та й іду.
– Тоді я через день виходитиму з парасолькою.
– Мабуть, і того забагато.
– Але завтра я вийду, щоб переконатися, чи й справді
моя парасолька чарівна. Ой, а ти мокрий, -засміялася
Софійка, доторкнувшись рукою до Дощика.
Дощик теж засміявся.
31
– А хто ж таке бачив, щоб дощ та був сухий?
– А чому ти не ідеш, а крапаєш?
– То не я крапаю.
– Не ти? А хто ж?
– То моя сестричка Крапа крапає.
– А вона маленька?
– Так, зовсім невеличка.
– Як я?
– Навіть менша.
– Ой, а я хочу її побачити.
– Це можна. Зараз.
І гукнув:
– Крапо, Крапо, іди сюди.
І Софійка побачила Дощикову сестричку. Вона і
справді була маленька. З її кучериків скрапувала вода.
– Ой, яка ти гарна. А хочеш, я подарую тобі ляльку?
Барбі!
– Дуже хочу. У мене ще ніколи не було ляльки. На
нашій хмарі зовсім нема ляльок.
– Ой, без ляльки сумно. Лялька -це, як подружка.
Їй все розказати можна. Тільки зараз я ляльки не маю.
Приходь завтра. Я принесу.
– Добре. Прийду. А тебе мама не буде сварити за
ляльку?
– Ні, не буде. У мене ляльок багато. Та й взагалі…
Моя мама ніколи не свариться. Вона в мене добра.
Найкраща в світі. То ти прийдеш?
– Прийду.
– То я вийду з парасолькою і принесу ляльку.