Казки старого лелеки

20

Та й більш нічого.

– То вставай і ходімо. Що за мана? Спить. Вставай.
Я наказую тобі.
Та Андрій спав. Ще трохи потоптавшись на місці,
лицарі і корль зникли, наче їх і не було.
«Мудрий дід Михтод, – з вдячністю подумала Марія.

– Скільки він всього знає».
Тихенько вийшла, щоб і собі трохи відпочити. До
ранку ще було трохи часу.
Не знати, що снилося Анддрієві тієї ночі. Не казав
нічого. Гайнув кудись з самого ранку. Марія поралася з
обідом, а потім збиралася йти до діда Михтода. Тим часом
з мандрів повернувася син. Був веселий, очі йому горіли.

– Знайшов, – гукнув ще з порога.
– Що знайшов?
– Книжку. Купив.
– «Орелію»?
– Так, «Орелію». Не було. То я замовив. І ось купив.
Марія стенула плечима і на те нічого не сказала. Зварила
обід і чимдуж поспішила до свого рятівника діда Михтода.
Сидячи під грушкою, дід вже чекав її.

– Заспала ти , голубонько. Сон тобі дався.
– Ой, і не кажіть.
І розказала дідові про нічених гостей.
– Що було б, якби не ваша кісочка з трави? Не
уявляю. Аж страшно подумати.
– А що було б? Повели б хлопця у свої незапам’ятні
часи. І хто знає, чи повернувся б він додому, чи загубився
б десь поміж віками.
21

– Аж страшно.
– Страшно, дочко. Це такі сили, що з ними не кожен
здатний боротися.
– Я Вам така вдячна, що й слів таких не доберу, як
сказати.
– Та що казати? Для того я живу на ій землі, для того
Бог мені віку добавив, щоб я людям помагав, щоб на
сорожі був.
– А мій Андрій сьогодні нарешті книжку дістав.
– Та ну! «Орелію»?
– Так, «Орелію».
– І де ж він її взяв?
– Купив. Замовив – і йому привезли.
– То слід чекати, що тієї ночі знову принцеса прийде.
– Мабуть.
– Це краще, ніж прийшов би хтось інший. Але ти
пильнуй. Кісочку з-під подушки забери, бо інакше Орелія
до нього не доступиться. А я сьогодні теж ніч не спав.
– Чого так? Щось боліло?
– Ні, не боліло. Все думав, як твоїй біді зарадити.
Так не може довго тривати. Треба щось робити. Такого у
мене ще не траплялося – от і думав.
– І що?
– Придумав таки.
– І що ж Ви придумали, мій рятівниче?
– Порадився з зірками, погортав мудру книгу – є в
мене така – і тепер знаю. Вихід є. Коли прийде принцеса.,
треба так зробити, щоб у тебе зосталася якась її річ. Ну,

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 4 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.