Колискова для дорослого сина
Я тебе уже не заколишу
У твоїм безсонні молодім.
Передсвітанкову свою тишу
Ти несеш у зовсім інший дім.
Ти пірнув, немов у чисту воду,
У глибінь юначих диво-мрій,
Ти уже впізнав дівочу вроду,
Сину мій, дорослий сину мій.
Знаю, ти зітхатимеш до ранку.
Всі слова найкращі – тільки їй.
Скоро заспіваєш колисанку
Синові чи донечці своїй.
Колискова для сестри
Спи, моя сестричко русокоса,
Я тобі співаю забавлянку.
Спи, моя красунечко-Улянко:
Місяць сон у келехах розносить.
Я тобі взяла щонайповніший,
Я тобі взяла щонайсолодший.
Спи, моя Уляночко, міцніше,
Спи, моя сестричко наймолодша.
Я постережу твоє зітхання,
Якщо треба, прожену примари.
Може, завтра стрінеш ти кохання,
Може завтра будеш ти вже впарі.
Синичка стукнула у вікно…
Синичка стукнула у вікно:
“Доброго ранку, Броніславе!”
Вам все одно? Ні, не все одно,
Схід чи зеніт це вашої слави.
І слава прийшла: “Ти мене не чекав?”
Горда така, голова у короні.
“Ні… я просто жив, працював…
І весь світ тримав у своїй долоні…”
“Ти прийшла… Тож сідай й нумо вдвох!
Бачиш, скільки на нас ще чекає роботи!..”
А вона здивувалась:
“Помагай тобі Бог!
Але ж я – твоя слава!
Без мене ж бо хто ти?”
Засміявся литвин:
“Я художник – і квит!
І з тобою, й без тебе –
Художник і тільки.
І якщо мій здобуток не визнає світ,
Не ображусь на нього я аніскільки!”
Ті спалахом написані рядки…
Ті спалахом написані рядки…
Можливо принесе тобі їх тиша.
Ти прочитаєш й скажеш: “Гарно пише”…
Й не будеш знати, що вони – твої.
Та це нічого.
Прочитав би лиш…
Та й то… для чого?
Болю мій невтішний!
Хай світ мене не проклинає грішний,
Аби ти прочитав хоча б єдиний вірш.
Приснись
Була я юна й необачна.
Легка і впевнена в собі.
І неслухняна, і невдячна,
І мала очі голубі.
А в тих очах був тихий смуток.
А в серці юному – весна.
З тих пір нічого не забуто.
Лише у косах сивина.
Скажи, єдиний мій на світі,
Тобі приснилась я чи ні?
Хоч не мені носив ти квіти,
Писав записки не мені.
Сльоза моя пекуча рання.
Було це так, а чи здалось?
Чи це було моє кохання,
Чи, може, те, що не збулось?..
Приснись мені з років далеких.
Отак візьми та і приснись.
Повернуть з вирію лелеки,
Що не здійснилося колись…