Кожного вечора…

Кожного вечора, кожного ранку
Йдеш на роботу чи просто по Львову,
Стрінеш львів’янина або львів’янку,
Можеш почати щиру розмову.

Хай вона з вами зовсім незнайома,
Бачитесь вперше, а близькі одначе.
Все вам розкаже, що діється вдома,
Радість розділить, сум і невдачі,

Хай ви зустрілись цілком випадково,
Щастям її ти нараз збагатієш.
З нею вітаєш ти вулиці Львова,
З нею сумуєш, з нею радієш.

Стало на серці і тепло, і світло…
Хороше все-таки на Україні.
Щиро бажаєш, життя щоб розквітло
В кожній країні, кожній людині!

Хочеться крикнути піснею-словом:
Любий львів’янине, щира львів’янко,
Рідна вітчизно, рідний мій Львове,
Щастя вам всім і доброго ранку І

Львову

І знов мене стрічає Львів.
Пливе потік минулих днів,
І знов у спогаді ожив
Років минулих дивний спів.

Прожиті згадую часи.
Наш Стрийський парк – вінок краси,
Дзвінкі львів’янок голоси
І ніжність свіжої роси.

Ця прохолода вечорів…
Знайомий шум…
Мій рідний Львів,
Як радо ти мене зустрів,
Колиска щастя світлих днів.

Мій Стрийський парк мене віта,
І мила осінь золота
Усмішку вабить на уста…
Змінився Львів, і я не та.

Мій Львове, знов з тобою я.
І знову молодість моя
Тебе вітатиме щодня.
Невже це ти, красо моя?
Я ждала тихих вечорів,
В осінні дні – весняних днів…

Я знов збудила в серці спів.
Я знов співатиму тобі
Про щастя днів. про дивні дні.
І знову скажеш ти мені:
“Повір весні, корись весні!”

Я вірю Ти, я корюсь їй;
І ти зі мною молодий.
Живучу силу й подих мрій
Я бачу у весні твоїй.