Повінь

Колискова для дорослого сина

Я тебе уже не заколишу
У твоїм безсонні молодім.
Передсвітанкову свою тишу
Ти несеш у зовсім інший дім.

Ти пірнув, немов у чисту воду,
У глибінь юначих диво-мрій,
Ти уже впізнав дівочу вроду,
Сину мій, дорослий сину мій.

Знаю, ти зітхатимеш до ранку.
Всі слова найкращі – тільки їй.
Скоро заспіваєш колисанку
Синові чи донечці своїй.

Колискова для сестри

Спи, моя сестричко русокоса,
Я тобі співаю забавлянку.
Спи, моя красунечко-Улянко:
Місяць сон у келехах розносить.
Я тобі взяла щонайповніший,
Я тобі взяла щонайсолодший.
Спи, моя Уляночко, міцніше,
Спи, моя сестричко наймолодша.
Я постережу твоє зітхання,
Якщо треба, прожену примари.
Може, завтра стрінеш ти кохання,
Може завтра будеш ти вже впарі.

Синичка стукнула у вікно…

Синичка стукнула у вікно:
“Доброго ранку, Броніславе!”
Вам все одно? Ні, не все одно,
Схід чи зеніт це вашої слави.

І слава прийшла: “Ти мене не чекав?”
Горда така, голова у короні.
“Ні… я просто жив, працював…
І весь світ тримав у своїй долоні…”
“Ти прийшла… Тож сідай й нумо вдвох!
Бачиш, скільки на нас ще чекає роботи!..”
А вона здивувалась:
“Помагай тобі Бог!
Але ж я – твоя слава!
Без мене ж бо хто ти?”
Засміявся литвин:
“Я художник – і квит!
І з тобою, й без тебе –
Художник і тільки.
І якщо мій здобуток не визнає світ,
Не ображусь на нього я аніскільки!”

Ті спалахом написані рядки…

Ті спалахом написані рядки…
Можливо принесе тобі їх тиша.
Ти прочитаєш й скажеш: “Гарно пише”…
Й не будеш знати, що вони – твої.

Та це нічого.
Прочитав би лиш…
Та й то… для чого?
Болю мій невтішний!
Хай світ мене не проклинає грішний,
Аби ти прочитав хоча б єдиний вірш.

Приснись

Була я юна й необачна.
Легка і впевнена в собі.
І неслухняна, і невдячна,
І мала очі голубі.

А в тих очах був тихий смуток.
А в серці юному – весна.
З тих пір нічого не забуто.
Лише у косах сивина.

Скажи, єдиний мій на світі,
Тобі приснилась я чи ні?
Хоч не мені носив ти квіти,
Писав записки не мені.

Сльоза моя пекуча рання.
Було це так, а чи здалось?
Чи це було моє кохання,
Чи, може, те, що не збулось?..

Приснись мені з років далеких.
Отак візьми та і приснись.
Повернуть з вирію лелеки,
Що не здійснилося колись…

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen + 10 =