Ранок

Пісня пташина дзвінка
Будить поснулі сади.
Темрява швидко зника.
Ранку всевладний, прийди!

Мати-земля наша мила.
Нічка їй кучері змила.
Ти осуши її коси,
Випий пахучії роси,
Бо ж чарівна твоя сила.

Вітре буйненький, повій,
Пісню нову принеси.
Сонечко, землю зігрій.
Глянь, скільки в неї краси!

Радістю стомлені люди
Сплять, перший промінь їх збудить.
Ти їх до праці покличеш,
Вітер повіє в обличчя –
Піснею сповняться груди.
Ранку погідний, прийди,
Створимо пісню нову.
Я ж недаремне завжди
Молодість ранком зову.
Юність – кохання світанок,
Криє таємний серпанок
Силу незмірну і подих,
Здібний на працю і подвиг, –
Те, що збудив дивний ранок.

Люди небачених мрій
Ждуть з нетерпінням тебе.
Їм ти всі чари відкрий,
Небо ясне голубе.

Завжди бадьорі і смілі,
Перші у кожному ділі,
Юності славлять світанок,
Всеоживляючий ранок
В пісні всесильній, зміцнілій.

Тільки ж її ти збуди,
Дай їй струну голосну.
Ранку всевладний, прийди,
Сонце, прокинься зі сну!

Встань же і ти, моя мила,
Ти ж бо за ніч відпочила.
Свіжою вмийся росою –
Сяяти станеш красою,
Бо чарівна її сила.

А ранок неодмінно стане днем

А ранок неодмінно стане днем.
Народжуються діти, щоб змужніти, Народжуються зорі, щоб згоріти
Далеким і непалячим вогнем.

Ти ж народилась, щоб зорею стать, Немеркнучою, вічною, ясною,
Буть матір’ю, земною й неземною,
Щоб в мирі жить, в бою перемагать.

Нехай сміються дзвінко малюки,
Долаються шляхи по-молодому,
Хай хліб і сіль твоєму буде дому,
Хай сонце осява твої віки !