Весна зустрічається з літом

Весна зустрічається з літом.
І сонця промінням зігріті
Сміються сади і поля.
Вдягає красуня-земля
Найкращі свої оксамити,
Бо теж зустрічається з літом.
Та тільки все питоньки просить.
Не в силі ранковії роси
Споїти поля і сади.
Пролий хоч краплину води, –
Помити землі довгі коси
Не в силі пахучії роси.
А небо, як серце дівоче.
І, спрагнена, вимовить хоче:
“Пролий хоч краплину води”-
Засохли вуста, слів не жди.
Лиш листя шепоче, шепоче:
“Пролий хоч краплину води!”

Легенда старої тополі

Ішли вночі ми якось полем.
Навкруг – чарівна тишина…
Додолу гнеться спілий колос
І ночі відгомін луна.

То сонно скрикне перепілка,
То десь комарик забренить,
То вдалині, немов сопілка,
Щось ніжно-ніжно продзвенить.

Йдемо. Обабіч від дороги
Про щось шепочуться жита…
А незабаром нам під ноги
Трава схилилася густа.

Що там стоїть посеред поля?
Що там так голосно шумить?
Широколистая тополя
Про щось із вітром гомонить.

Ії історія забута.
Хто посадив її? Коли?
Які її стягали пута?
Які вітри в гілках гули?

Забуто все… Постій, будь ласка!..
Шепоче листя уві сні…
Ти чуєш? Слухай. Давня казка
Неначе мариться мені.