Відлітали журавлі

Відлітали в вирій журавлі
І співали про чиїсь жалі,
Та в останнім помаху крила
Я читала: “Ми діждем тепла,
І вернемось в наш чудовий край.
А тому-до зустрічі, прощай!”
Я в далекий путь їх провела.
О, якби скоріш весна прийшла…
Поїзд мчав у вітру каламуть;
Ти сказав: “Про мене не забудь”.
Та в останнім помаху хустинки
Прочитала я: “Ти не така.
Ти не та, яка була колись,
А тому прощай і не журись”…
Відлітали в вирій журавлі
І співали про чиїсь жалі.

Перші проліски

Тебе я стріла навесні,
Забилось серденько дівоче.
І перші проліски,
Чудові проліски
Мені дивились ніжно в очі.
Тієї дивної весни
Мені приніс ти перші квіти.
Ах, перші проліски,
Чудові проліски!
Вони найкращі в цілім світі.
І зрозуміла я тоді,
Що ти залишишся зі мною,
І перші проліски,
Ці ніжні проліски
Не зникнуть разом із весною.

І знову надходить весна

Так, це було навесні.
Щастя сміялось мені.
Вдаль нас доріжка вела,
З уст моїх пісня плила,
Гнала думки навісні.
Так, це було навесні.

Ліс, розбудившись, шумів.
Ти його шум розумів
І усміхався мені,
Вдвох ми сміялись весні,
Радості затаїти не вмів.
Ліс загадково шумів…

Хусточка впала в траву.
“Стій, маргаритку зірву.
Глянь, які гарні в цвіту…
Я з них віночок сплету –
Дивну оздобу живу”…
Хусточка впала в траву…

Бились в нестямі серця.
Щастю не видно кінця.
Ніжне пташине “цвірінь”
Кликало нас в далечінь.
Цвіт не зігнати з лиця.
Бились в нестямі серця.

І знову надходить весна,
Всім щастя приносить вона,
А ніжне зозулі “ку-ку”
Народжує пісню дзвінку,
І відгомін лісу луна,
Бо знову надходить весна.