Дівчина з іменем Квітки
(Лілі Гроалі на щастя)

Дівчина з іменем Квітки,
Лілія, Ліля, Лілея.
Звідки, скажи мені, звідки
маю чекати тебе я?
Молодість в танці кружляє
радісно, рвійно, невпинно.
Де твоє щастя — не знаю,
Тільки десь є неодмінно.
Дівчина з іменем Квітки,
Лілія, Ліля, Лілея,
ластівка ачи лебідка,
кличу тебе: гей-я, гей-я!
Дівчина—казка чи мрія,
кличу тебе, наче долю.
Серце знеможено мліє
чи від любові чи з болю.
Сонце скотилось у хвилі,
тужить за променем осінь.
Де ти, дівча моє миле?
Я виглядаю і досі.
Звідки, скажи мені,
звідки маю чекати тебе я,
дівчина з іменем Квітки,
Лілія, Ліля, Лілея…

Твоє ім’я (Ані Синовській)

Як шелест трав,
Як вітру зітхання.
Як ніжний сміх,
Як тихе “прощай”,
Твоє ім’я —
Задумливе Аня
У серце чиєсь
Зронить печаль.

Зійде зоря
Усміхнена рання,
Розсипле весна
Черемховий цвіт.
Хтось тихо шепне
Замріяне Аня
Й подарує тобі
Закоханий світ.

Нехай твої
Здійсняться бажання,
І хай доля тебе
Від розпук захистить.
Залишайся завжди
Найкращою Аня,
Хай тобі у житті
Неодмінно щастить.

Галині Корнієнко

Втомлені, на оплески багаті, —
два концерти — це вам не пусте, —
сидимо в затишній, теплій хаті.
Господиня пригоща гостей.
Все було: вареники і щуки,
борщ смачний, горілка до смаку …
І коли ж це встигли її руки
зготувати смакоту таку?
Господиню звали просто Галя.
Нами так вона перейнялась.
І сиділа у концертнім залі,
а тепер ось за обід взялась.
Дякувати їй — це дуже мало.
Час важкий — це б кожен зрозумів.
Було б досить хліба й крихту сала.
Хто ще б так приготувати вмів?
Ми чужі, вважай, що не знайомі,
просто поетеса і кобзар.
У її спинились добрім домі,
де гостинність — наче Божий дар.
І коли ми йшли з тієї хати,
подумки благала небо я,
щоб були здорові і багаті
господиня і її сім’я.

Світлій пам’яті

Соломії Крушельницькій

Добрий день Вам, пані Соломіє,
ми принесли Вам і слово.
Що ніхто співати з нас не вміє
так, як Ви, то це не випадково.
Бо таких, як Ви, не часто нині
родить нам земля. Та і за те їй
дякуєм, що в нас на Україні
час від часу сходять Прометеї.
Кожен з нас, що може, те і сіє,
лиш би уродило добре жниво.
Будьте з нами, пані Соломіє,
поблагословіть і нашу ниву.

Він лишив нам пісню
(Світлій пам’яті І.Білозіра)

Сумує Львів. У вищому звучанні
Обірвано натягнуту струну.
І музика заплакала востаннє,
Вкладаючи співця в німу труну.
Народе, встань з колін, покіль не пізно!
Хай ватра запалає аж до зір.
Співайте, люди, він лишив нам пісню —
наш незабутній Ігор Білозір
Ім’я не заплямоване і чесне,
як гасло, побратими пронесуть,
і в пісні голос автора воскресне,
бо в ній правдива, українська, суть.
Сумує Львів. Сумує Україна.
Ось-ось земля з розпуки закричить.
Народе, відімсти за свого сина,
якщо закон підкуплений мовчить.