“Наталі”

 

“Наталі з’явилась в Білозірці

Чи не диво на оцій землі,

Де живуть з правіку українці?

Звідкіля ж з’явилась “Наталі?”

 

Втілилась у назву магазину,

Прижилася у моїм селі.

І небавом хтось назве дитину

Не Наталкою, а Наталі.

 

От що клопотало думку нашу!

Вам скажу, проблеми немалі:

Росіянку витіснить “Наташу”

Для француженки, для “Наталі”.

 

Чом би не Оксана, не Марія?

Та ж імен багато гарних є.

Може, це для жінки – справжня мрія:

Тут ім’я побачити своє.

 

І француз тебе спитає: “Хто ти?”

Чи господар на своїй землі?”

Та які ми в біса патріоти,

Як блазнюєм перед “Наталі?”

 

Ви працюйте, славні господині, –

Хай не сходять ваші мозолі,

Та на модерновім магазині

Буде красуватись “Наталі”

 

Якщо вам не до смаку Мар’яна,

Чи Галина, то скажу вам я:

Ну, назвіть його хоча б Тетяна.

Чим, скажіть, погане це ім’я.

 

БІЛА ЗІРКА

 

 

Якщо…

 

Якщо мене лиха здолає доля,

І я впаду серед своїх доріг,

Моя душа зросте посеред поля

Й стоятиме як вічний оберіг.

 

Якщо мені судилося упасти,

І пісня птахом випурхне з грудей,

Вона вас порятує від напасти,

Від злих очей і від лихих людей.

 

Якщо колись мене зламають грози,

І я впаду під батоги дощу,

Хай погляд ваш не затуманять сльози,

Бо ваших сліз собі я не прощу.

 

 

Колиска

 

Колисала мене мама

у колисочці з лози.

На городі між грядками

підростали гарбузи.

 

А лоза неначе в’юник,

повилася навкруги.

І гули в колисці струни,

І співали береги.

 

І натягнута вервечка.

“Рипу-рипу! Спи маля”.

І цвіла у полі гречка

й пахла колосом земля.

 

От тепер собі міркую,

як дійшла до віку я…

Винна в тім, що я віршую,

та колисочка моя.