БУВАЛЬЩИНИ, НЕБИЛИЦІ ТА ВСЯКІ ДУРНИЦІ

 

 

МИКИТИНЕ КОХАННЯ.

У Микити гарні вуса

і нова машина,

і сусідка є, Маруся,

і своя дружина.

Ну, дружина – це не диво:

всякий може мати.

А сусідка: от красива –

їй в кіно зніматись.

Ну, дружина – як дружина:

варить, шиє, миє…

А сусідка – як кішечка,

муркотіти вміє.

Припадає, приголубить –

аж серденько в’яне.

Каже, що обідать любить

тільки в ресторані.

– Нов. Проблем, – їй Микита.

Бере свою панну

й до кращого у місті

веде ресторану.

В ресторані, як годиться,

Микиту шанують:

найдорожчі й найсмачніші

страви пропонують.

Якось він сказав дружині:

– Ти не ображайся:

буду жити у Марини,

ти з дітьми лишайся.

Поскладала його речі

у нову валізу,

завдала йому на плечі

новий телевізор.

Тільки шкода, що зарплата

в нього невелика,

а Марина знавісніла,

наче кицька дика.

Треба сього їй і того,

і ще он тамтого.

Коли жінка годувала,

ще було нічого.

А тепер же треба жити

на одну зарплату.

А платять йому, звичайно,

не як депутату.

Каже в розпачі Микита

до своєї дами:

– Може б ти борщу зварила,

галушок з шкварками?

Та й вареників хоч трохи

з бульбою та з сиром.

Або просто без мороки

картоплі “з мундиром”.

Та й сорочки вже брудні –

нічого вдягати.

– Може, скажеш ти мені

ще й шкарпетки прати?

Ти мені про оту кухню

і не говори.

А свої мужицькі страви

сам собі вари.

Тут Микита зрозумів,

що любов минула.

Треба йти назад до жінки,

доки не забула.

Телевізора не брав,

бо вже поламався.

Сорочки в валізу склав

й додому подався.

Привітався з діточками:

– Мої голуб’ята!

Попросіть тихенько в мами,

щоб прийняла тата.

Жінка  саме щось робила.

Мовчки встала з крісла.

Як по плечах уперіщить –

аж качалка трісла.

– Буду тебе лупцювати

з вечора до рання:

буду з тебе вибивати

все твоє “кохання”.

Бачить хлоп, що кепські справи.

– Жінко, не жартуй!

Перше дай якоїсь страви –

Потім вже лупцюй!

 

 

ЦІКАВИЙ СИН.

Чоловік ввійшов у хату,

а син і питає:

– Де буваєте Ви, тату,

як мами немає?

Батько трохи розгубився.

– Звісно… на роботі.

– А вночі? – малий питає,

– У якої тьоті?

Показав на пасок сину:

– Тоді будеш знати,

як виростеш і дружину

свою будеш мати.