Осінній вальс
Із листя заметілі…
У танці листопад…
Це осені весілля
святкує пізній сад.
Посходилися гості –
розвихрені вітри,
і вальс танцює осінь.
Раз – два – три, раз, два, три.
І я пливу у вальсі,
замріяно пливу.
Живу, немов на Марсі,
У спогадах живу.
Хвилює серце й досі,
що там не говори,
коли танцює осінь.
Раз – два – три, раз, два, три.
Вона собі пустує,
з вітрами заграє,
чаклує і жартує,
багрянці роздає.
І срібла мені в коси
насипала – бери!
І знов танцює осінь.
Раз – два – три, раз, два, три.
ЗИМА, ЗИМА…. І БІЛЬШ НІЧОГО.
Зимо, почекай
Ти почекай, зимо, ще почекай,
Не забирай ще в осені права –
Ще не зів’яли квіти і трава,
Снігів своїх ще ти не розпускай.
Ще не схолола річка від жалю,
І хвилі не спинили біг прудкий,
І вітер ще від пахощів п’янкий.
І я ще по-весняному люблю.
Листочок жовтий ще колише став…
Тебе ніхто ще в гості не просив…
Та вже сніжок дороги притрусив –
Прийшла зима, бо час її настав…
їдемо на санях,
Збуджені й щасливі,
Начебто ні в кого
І проблем нема.
Радо зустріча нас
В білосніжнім диві
І з старим морозом
Молода зима.
Їдемо у казку,
У прадавню казку.
Гілка не пуска нас,
Гілка зупиня.
Та дарує вітер
Нам холодну ласку,
І сріблястий місяць
Обійма коня.
У зими сьогодні
Снігові обжинки,
І вона зібрала
Добрий урожай.
І дарує щедро
Крижані сніжинки,
Застелила ними
Дорогий мій край.
Ніч така прозора
І від снігу біла,
Аж у небо лине
Відгомін пісень…
Зимо чарівнице,
Що ти наробила!
Цілий світ змінила
За один лиш день.
Плітки про зиму
Старий Мороз у зиму закохався,
А та собі все глузувала з нього,
Немовби і не бачила нічого,
Як догодити їй він намагався.
На вікнах малював казкові квіти
І не жалів ні кришталю, ні срібла…
Зима ж собі втішалася і квітла,
Коханий в неї був – холодний вітер.
І з ним вона в танку собі крутилась
І оргії справляла аж до рання,
І шлейф свого святочного убрання
По всій землі безжально розпустила.
І лютував мороз і свою силу
Показував на нас, невинних людях –
Тиснув, аж замерзало серце в грудях.
Аж що ж зима? Сніжком собі трусила.
Глумилася із лютощів старого,
Нові забави з вітром готувала,
І танцювала, наче пустувала.
Була зима. Більш не було нічого.