Пряшів, 21 липня 2002 р.

Вельмишановна пані Тетяно!

Сьогодні поштарка принесла листа мені від пенсіонерки, захопленою Вашою книжкою. Висилаю Вам його ксерокопію, щоб Ви знали, що Ваші книжки читають у далекій Словаччині.

Її мати була прекрасною вишивальницею з Тернопільщини. Ми давно вже влаштували виставку її вишивок, яка глядачів заворожила. Ми хотіли видати альбом її вишивок, та нас комуністична влада розігнала і ми стали безсилими. Я втратив контакт з нею, тим більше, що на старість вона поїхала жити до старшої дочки у західну Словаччину, а молодша дочка Оксана (моя однокласниця, у яку були закохані всі хлопці, мене не виключаючи) емігрувала, здається, в Америку; їх батька-січовика у 1939 році вбили угорські вояки і закопали у гній; лише недавно його прах підняли і перепоховали у Великому Бичкові на Закарпатті. Дмитро Остапчук був теж з Тернопільщини.

Вишивки Анни Остапчук після її смерті розійшлися по світі, головним чином, за океан, а те, чого ніхто не хотів (понад 200 зразків, вирізаних зі зношених сорочок, рушників, спідниць) зовсім випадково потрапило до мене. Це чудо народного мистецтва! Я б хотів влаштувати виставку цих шедеврів. Може й на Тернопільщині, її батьківщині, і видати альбом її творів. Та чи встигну, хто його знає…Та чому про все це я пишу вам, знаючи, що Ви не зможете побачити. Мабуть тому, що ви, як і Лайош, серцем відчуваєте красу, і красу вишивки. Сьогодні пересилаю пані Марії Ваші наступні книжки. Цілую,

Микола.

(вказує адресу словацької пенсіонерки)

Пряшів, 29.12.2002

Дорога пані Тетяно, пане Лайошу й ваші сім’ї!

Щиро вітаємо вас з Новим роком, в якому бажаємо Вам доброго здоров’я, свіжих сил та успіхів на сцені, літературній творчості і… коханні.

До свого вітання я долучаю дві рецензії на Ваші останні книжечки. Першу висилаю в «Літературну Україну» (разом з примірником Вашої книжки), другу – в наш дитячий журнал «Веселка».

Одночасно висилаю Вам рекомендацію в члени Спілки письменників України. Чому на Ваші руки, а не безпосередньо у секретаріат Спілки? На мою думку, у ас порядок такий, як і в інших країнах, а саме:

Ви повинні написати заяву, долучивши до неї ксерокопії обкладинок книжок (або цілі книжки) та мою рекомендацію. Все це віддайте голові львівської організації СПУ (здається, ним є пан Різник). Він би мав дати свою рекомендацію або резолюцію і надіслати усе це в Київ. Одним словом, у Львові Вам скажуть як поступати за статутом Спілки, якого у мене нема. Здається потрібні будуть ще рекомендації двох членів СПУ, які Вам не буде важко роздобути серед своїх прихильників. Моя рекомендація є лише імпульсом для розпочаття процесу Вашого прийняття у члени СПУ. Я вірю, що вона дасть позитивні результати. Ви цього заслуговуєте вповні.

З привітом,

М. Мушинка, Магда

Пряшів. 7.4.2003.

Наші дорогенькі друзі!

Великий сюрприз Ви нам зробили, надіславши аж три свої книжки – по 15 прим. з кожної. Прекрасні! Читаємо… і плачемо.

Одну я прорецензував. Відгук відсилаю запропонуйте її «Дзвонові» або іншому часопису.

5 березня у буду у Львові. Привезу якусь підтримку для дальшої книжки. Поштою гроші висилати небезпечно. Крадуть.

Дуже поспішаю, бо Магда стоїть наді мною із цілою купою листів та листівок. Через пару хвилин пошту зачиняють.

Вітаю Вас з Великоднем! Ваше зимове перебування у Медовій печері було плідним – то є «ведмежат», одне краще за другого. Пора вийти з печера і показати їх людям!

Христос воскрес!