Пряшів, 29.12.2002

Секретаріат

Спілки письменників України

Київ

Справа: Рекомендація в члени

Спілки письменників України

Тетяни Фондової

Тетяну Фролову зі Львова (1941 року народження) я знаю від 1996 року, коли вона опублікувала першу свою поетичну збірку «Виклик долі». 3 того часу вона видала дев’ять дальших книжок: збірки поезій: «Повінь», «Солоспів», «Зачерпніть води в долоні», «У вітру на крилі»; спогади: «Стежка від воріт», «Слід Сінгалевича», «Під каштанами» дитячі казочки: «Казка за казкою» та «Зимова казка». Кожну з них я прочитав дуже уважно. Деякі прорецензував у пресі, до інших написав передмову або післямову, а її спогади «Стежка від воріт» видав у своєму пряшівському видавництві «Карпати».

Ці публікації я вважаю унікальними в сучасній українській літературі:

1. Їх авторка, від першого року життя − сліпа. Вірші почала писати в юності шрифтом Брайля для себе й вузького кола своїх незрячих друзів. Широкій громадськості представила їх лише сім років тому, будучи вже матір’ю трьох дорослих синів (яких виховувала сама) та бабусею.

2. Вірші Тетяни Фролової відповідають найсуворішим вимогам критики. Вони неймовірно сучасні, призначені найширшим колам читачів, людям усіх генерацій − від дошкільнят до пенсіонерів. Любов до України та вболівання за її долю − основна тема її громадської лірики. Її спогади надзвичайно щирі. Вони заводять читача у мало знаний світ сліпої людини. Авторка «бачить» світ навколо себе набагато інтенсивніше, ніж зрячі люди і свої емоції вміє сугестивно переносити на читача. Вона майстерно використовує досвід з педагогічної практики (вона − вчителька у школі для сліпих) та з виховання власних дітей і внуків.

3. Всіх десять книжок письменниця видала на власні кошти та кошти спонсорів, роздобутих нею та її незрячим чоловіком-кобзарем. Тим вона наочно спростувала майже аксіомне твердження більшості письменників: «Сьогодні в Україні книжку видати не можна». Більше того: вона сама (без реклами й посередництвом книжкових магазинів) продає свої книжки. Майже всі вони вже розпродані, а «Виклик долі» перевидала вдруге. Тим вона спростувала і дальше окрилене твердження: «Сьогодні в Україні української книжки ніхто не читає, а збірок поезій і поготів». Якщо книжка добра, вона знайде свого читача!

4. Я твердо переконаний, що твори Тетяни Фролової в короткому часі стануть хрестоматійними. Вони заслуговують на те, щоб їх видавати масовими тиражами, бо вони прекрасно репрезентують українську літературу дома й за кордоном.

Виходячи із вищенаведеного, я рекомендую Тетяну Фролову в члени Спілки письменників України.

Микола Мушинка, д-р філол. наук

професор Пряшівського університету.

член Спілки українських письменників Словаччини,

голова Асоціації україністів Словаччини, голова НТШ у Словаччини,

кавалер Почесної відзнаки Президента України «За заслуги»