Пряшів, 5 березня 1999

Дорогі мої тернопільчани!

Чомусь сталося так, що Тернопільщина стала в центрі моїх українознавчих досліджень. Володимир Гнатюк, Станіслав Дністрянський, Степан Рудницький, Софія Дніпрянська… В останньому часі предметом мого зацікавлення стала поетеса з Тернопільщини Тетяна Фролова. Коли перші чотири імена відомі кожному, то ім’я Тетяни Фролової відоме лише вузькому колові любителів її поезії. А все ж такий йдеться про поетесу, вірші якої правом належать до золотого української поезії.

Ця 57-річна сліпа поетеса з Білозірки досі видала три збірки віршів: «Виклик долі», «Повінь», та «Солоспів»/всі у Львові, власним накладом 1996-1998. Будучи зовсім сліпою, вона закінчила університет, виховала трьох синів сама, досі працює вчителькою у школі сліпих й азбукою Брайля пише. З 1996 року живе в гармонійному подружжі зі сліпим бандуристом Лайошем Молнаром, який цілий ряд її віршів поклав на музику і залучив до свого репертуару. Сама вона є чудовою співачкою.

Зараз в друку знаходиться перша частина її трилогії «Поклонюся землі». Це – спогади на босоноге дитинство сліпої дівчини в с. Білозірка, ілюстровані рядом документальних фотографій, добіркою віршів із трьох збірок та розділом із другої частини трилогії, що охоплюватиме її навчання у львівській школі для незрячих. В третій частині буде описано її життєві перипетії. Спогади сліпої поетеси – унікальне явище в сучасній українській літературі. Вони виходять у моєму приватному видавництві «Карпати» на громадських засадах.

У неділю, 31 жовтня ц. р., у клубі с. Білозірка Ланівського р-ну відбудеться презентація книжки Т. Фролової «Стежки від воріт» (перша частина трилогії «Поклонюся землі», в якій разом з авторкою братиму участь.

Було б добре, якби подібна презентація відбулася у Тернополі. Авторка гідна того, щоб її представити тернопільській громаді. Вступ до презентація зробив би я, авторка читала б кілька своїх віршів (а може й розділ з книжки), її чоловік би у супроводі бандури заспівав би пару пісень на її слова (дещо разом з авторкою). На мою думку, був би це гарний вечір поезії. Провести його можна було б у понеділок, 1 листопада. Ясна річ, що ні авторка, ні я, не вимагаємо жодного гонорару, однак, поділитися на фінансування вечора не можемо. Частину тиражу книжки ми привеземо із собою для продажу. Важливо, щоб на презентації були мас-медії: телебачення, радіо та представники преси. Організатором вечора могла би бути держадміністрація, спілка письменників, музеїв, архівів, університет або інша установа. Вечір слід належно пропагувати, а тернопільці вміють це робити.

Терміни – 31 жовтня – Білозірка та 1 листопада – Тернопіль, є остаточними, бо в інший час не зможу приїхати: до 23 жовтня (від 7 жовтня) буду в Канаді, від 11 листопада – в Італії. Адреса авторки: Тетяна Фролова, 290038, Львів, Медової Печери 27, кв. 29, тел. 7І 94 75. Якщо ви погодитесь з моєю пропозицією, прошу зв’язатися з нею, бо вона ні про що не знає. Домовлялись ми з нею лише про Білозірку. На жаль, книжка з’явиться друком лише на початку жовтня, отже, я не вспію надіслати вам навіть сигнального примірника, бо закордонні бандеролі йдуть довго.

Тішуся на зустріч,

М. Мушинка

Пряшів, 5.9.1999 р.

Дорогий пане Лайошу і пані Тетяно!

Після розмови з Вами я негайно написав листа Тернопільській держадміністрації, копію якого Вам надсилаю. Такого ж листа я написав і Роману Лубківському у Львів, запропонувавши провести презентацію у Львові 2 листопада. Подзвоніть йому і домовтеся.

Я постараюся привезти із собою якнайбільшу кількість примірників, хоч можу мати труднощі на кордоні заради мита. Після завтра наш син Олесь повернеться з Канади і зараз же запустить «Стежку» до друку. Пару примівників я б хотів узяти із собою в Канаду, куди поїду 7 жовтня. Зверніться у цій справі до Григорія Шумейка, Спілки письменників та інших організацій.

На. презентації «Фуршет» не обов’язковий. Без нього можна обійтися. В жодному разі він не сміє бути за Ваші кошти. Головне, щоб були люди, які люблять справжнє мистецтво і засоби масової інформації − телебачення, радіо та преса.

М. Мушинка

PS.: долучаю й копію листа, висланого у білозірську сільраду. З нею теж зв’яжіться. До зустрічі!

Пряшів, 16 лютого 2000 р.

Вельмишановна пані Таня, дорогий Лайошу, любий Сашку!

Вже давніше отримав від Вас з 20 примірниками «Слідів Сінгалевича». Саме тоді я лежав у ліжку з високою температурою (грип) і не міг відповідати на одержану пошту.

Книжку я прочитав з великим задоволенням. І зараз же, написав не одну, а дві рецензії. Обидві Вам висилаю. Прочитайте і дайте ще комусь почитати (може Жеплинському), виправте фактичні помилки – викресліть непотрібне і доповніть необхідним і занесіть – одну в редакцію «Дзвін» − Роману Федоріву, другу – в редакцію «Народознавчих зоштів» Степану Павлюку або редакторові. Віддайте їм по книжечці. Для себе (а може для когось іншого) зробіть ксерокопії.

Без дозволу Тані я залучив у другу рецензію суттєві частини з її прекрасного листа. Вони значно оживляють рецензію. Ваші примірники я подарував тутешнім бібліотекам із присвятою від Вас розіслав спонсорам, які дали гроші на видання «Стежки від воріт» − Микулину, Кобасі, Шуркалі, Поповцю, Ігорю Мушинці (синові) та деяким іншим. Щиро поздоровляю Вас з черговою книжкою, яка є вагомим внеском у кобзарознавство, нерукотворним пам’ятником напівзабутому засновнику капели «Карпати».

Я зараз співпрацю з чеським телебаченням над телефільмом про музичне життя на Закарпатті. Дещо ми зняли восени, а дещо будемо знімати на початку літа. Один із кадрів мав би бути «Музика на вулиці». Я запропонував режисерові кадр: сліпий бандурист грає на бандурі і разом з дружиною співає українську думу (на вулиці Ужгорода або Берегова). Біля них хлопчик продає книжечки та касети. Люди проходять, кидають копійки у козацьку шапку і розглядають книжки. Коментарій: угорець із Берегівщини Лайош Молнар разом з українською поетесою Тетяною Фроловою співають українські та угорські пісні. За так зароблені гроші вони хочуть видати уже шосту книжку Тетяни – поетичну збірку, рукопис якої носять із собою. Обоє вони незрячі. Лунає пісня, камера показує Сашка з книжками й рукописом – брайлем і азбукою. Якби режисер погодився, Вас би покликали на Закарпаття, дорогу й перебування оплатили. Фільм знімається у чесько-словацько-українській кінопродукції й буде демонструватися у різних країнах світу. Я є лише консультантом, мої пропозиції не мусять подобатися режисерові чи продуцентові, тому беріть це як одну із ідей. Більш реальною є Ваша подорож у Польщу на «Лемкіівську ватру».

З глибокою пошаною і поважанням,

М. Мушинка